У громадах Чернігівщини прощались із захисниками, які загинули на російсько-українській війні.
50-річний Олександр Милейко з села Савинки Корюківської громади. У 2019 році переїхав до міста Прилуки, де працював на різних підприємствах міста. 9 грудня 2023 року мобілізували. Військовий вишкіл чоловік пройшов у навчальному центрі в селищі Десна.
Загинув 18 лютого 2024 року в селі Синьківка Куп’янського району Харківської області. Поховали воїна в Прилуках. У нього залишилася сестра.
* * *
42-річний Іван Вітько з села Озеряни на Бобровиччині. Працював у Носівці в ТОВ «Науково-виробничий комерційний центр «Прес». Мобілізували 6 квітня 2022 року. Воював на різних напрямках фронту: прикордоння, Сумщина, Покровськ, Донеччина. Поблизу Куп’янська Івана Вітька поранило.
«Побратими його оперативно евакуювали до стабпункту. Адже водію авто дивом вдалося вціліти. Стан Івана був дуже важкий. Стабілізаційні заходи дали можливість перевезти його з Харкова до шпиталю в столицю. Однак всі зусилля медиків, молитви рідних виявилися марними», — пишуть у громаді.
Помер воїн 10 листопада. Поховали в Носівці.
* * *
33-річний Олександр Воробей з села Прачі Борзнянської громади. Працював у ТОВ «Агрікор Холдинг». У 2018 році уклав контракт. Прослужив три роки. Після демобілізації працював у ТОВ «ЖАКО». На початку повномасштабної війни Олександр вступив до територіальної оборони Києва, а згодом воював на найгарячіших напрямках.
Боєць був нагороджений медалями «Незламним героям російсько-української війни», «Честь. Слава. Держава», а також відзначений подяками та грамотами від командування за гідну службу, високий професіоналізм та вірність присязі.
25 вересня цього року отримав тяжке поранення. Лікарі боролися за його життя, але 7 листопада 2025 року воїн помер. Поховали в рідному селі. У нього залишилися десятирічна донька, мати, бабуся та дві сестри.
* * *
32-річний Юрій Щітченко з села Никонівка на Срібнянщині. Працював водієм та трактористом у сільськогосподарських підприємствах. У березні 2023 року чоловіка мобілізували.
Загинув 9 листопада 2025 року. Поховали в селищі Срібне.
* * *
46-річний Сергій Баранчук народився на Волині. Служив у лавах прикордонників. Коли проходив службу на Ріпкинщині познайомився зі своєю майбутньою дружиною. Створив сім’ю. Подружжя проживало в Ріпках. Народилися два сини.
Загинув Сергій Баранчук 8 листопада 2025 року в Покровському районі на Донеччині. Поховали захисника в Ріпках. У нього залишились дружина, два сини-школярі та батько.
* * *
41-річний Анатолій Нечипоренко з Мени. Працював зварювальником на різних підприємствах. Переїхав на Вінниччину, щоб доглядати бабусю. Жив у будинку батька, який перейшов йому у спадок. Там працював на цукровому та цегельному заводах, встановлював обеліски і пам’ятники.
«Мріяв повернутися до рідної Мени і придбати тут власну хату. Був у цивільному шлюбі, дітей не мав», — пишуть у громаді.
23 серпня 2025 року чоловіка мобілізували до Збройних сил України. Воював на Сумщині.
Під час служби отримав тяжке поранення. Помер 7 листопада 2025 року в лікарні Києва. Поховали Анатолія на центральному кладовищі Мени.
* * *
41-річний Микола Петренко з Петрівки Сновської громади. У квітні 2025 року був призваний до Збройних сил України. Помер чоловік 14 листопада 2025 у рідному селі, коли був у відпустці.
* * *
37-річний Валерій Сак з міста Семенівка. Працював ветеринаром у Хотіївській дільниці Семенівської громади. Згодом переїхав до Києва, де займався виготовленням металоконструкцій. У 2023 році Валерія мобілізували. Проходив службу на посаді водія.
10 листопада 2025 року воїн загинув біля села Іволжанське на Сумщині. Залишилися мати та брат.
* * *
42-річний Михайло Асташенков з міста Прилуки. У 2023 році добровільно пішов на війну. За пристрасть до футболу та характер справжнього бійця побратими називали його Зіданом. У березні 2025 року Михайла нагородили відзнакою командира 100-ї окремої механізованої бригади «За оборону рідного краю».
Загинув 12 листопада 2025 року в Краматорському районі Донецької області.
* * *
54-річний Сергій Чучвага з Ріпок. З 1991 року проходив службу сержантом-контролером, охороняв Чорнобильську АЕС. Після звільнення з військової служби працював електромонтажником у будівельній корпорації «Укртрансбуд». У 2015 році став учасником АТО, обороняв кордони України на сході. У червні 2025 року Сергій знову долучився до лав Збройних сил України.
Загинув 23 жовтня 2025 року поблизу міста Куп’янськ Харківської області. У скорботі дружина, діти, онучка.
* * *
25-річний Віталій Моложон з селища Холми на Корюківщині. Тут пройшли його дитинство та юність. Здобув вищу освіту, працював. У 2020 році долучився до Нацгвардії. А з початком повномасштабного вторгнення пішов на війну, мав позивний Джокер. Був тричі поранений: на сватівському і куп’янському напрямках, у Серебрянському лісі.
За мужність і відданість Україні був відзначений державними нагородами, серед яких «Золотий Хрест».
Загинув 5 листопада 2025 року. Поховали бійця в Холмах.
* * *
24-річний Валентин Василенко з міста Мена. Працював у 9-му Державному пожежно-рятувальному посту в селищі Короп на посаді командира відділення. Пізніше проходив стажування в Мені, у 10-й Державній пожежно-рятувальній частині, де готувався стати начальником караулу та командиром відділення.
Став на захист України у 2022 році. Служив на посаді водія групи застосування безпілотних авіаційних комплексів. Під час служби активно опановував навички роботи з FPV-дронами.
Загинув 12 листопада 2025 року на куп’янському напрямку. Поховали Валентина Василенка в Мені. У воїна залишилися батько й сестра.
* * *
46-річний Олександр Попов з села Лизунівка на Новгород-Сіверщині. З 2014 року боронив Україну в зоні АТО. З 2021 року служив у підрозділах територіальної оборони. З першого дня повномасштабного вторгнення обороняв Чернігів. Згодом воював на сході та півночі країни.
Загинув воїн 25 жовтня 2025 року на сході. Поховали в селі Печенюги Новгород-Сіверського району. У нього залишилися дружина та донька.
* * *
42-річний Павло Лапицький народився в Чернігові. Після смерті матері переїхав жити до батька в Остер. Тут вступив до Остерського будівельного технікуму, але навчання не закінчив. Повернувся до Чернігова, де працював на різних підприємствах міста.
У липні 2024 року Павла мобілізували. У вересні 2024 року він отримав поранення, довго лікувався. Після одужання знову повернувся на службу.
5 листопада 2025 року воїн загинув. Поховали Павла Лапицького в місті Остер.
* * *
54-річний Ігор Даневич з селища Козелець. Працював у комерційних структурах охоронником. У лютому 2023 року чоловіка мобілізували до лав ЗСУ. Захищав Чернігівщину, Сумщину.
Загинув 26 липня 2024 року біля Торецька на Донеччині. Відтоді військового вважали зниклим безвісти. Збіг за ДНК-експертизою прийшов лише в середині листопада 2025 року. У чоловіка залишились мати, дружина, донька та син.
Джерело: "Вісник Ч", авторка Ольга САМСОНЕНКО
"Час Чернігівський" писав про таке:
"Час Чернігівський" писав про таке:
- Контррозвідник загинув на Харківщині. У громадах втрати
- Наприкінці року громада втратила двох захисників
- Святвечір у жалобі: дві громади втратили оборонців
Ще більше інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":
