39-річна Аліна КУЗЬМЕНКО з Ніжина взяла участь у телевізійному проєкті «МастерШеф»-17. Аліна — домогосподарка. Пече торти на замовлення. За освітою — медикиня. Прем’єра проєкту в телевізорі була 7 березня. Про те, що Аліна теж там, навіть не всі родичі, друзі й клієнти знали.
«О, Аліну показують»
— За можливістю паралельно приймала всі замовлення, — каже Аліна Кузьменко про участь у реаліті. — Робила у вихідні, — посміхається. — А коли побачили в телевізорі, пішли запитання: «Аліно, ти вже знялася чи ще знімаєшся? І взагалі, що відбувається? Нашу маму і тут, і там показують». Не афішувала. Бо хотіла отримати результат. Заявити про себе і приїхати додому зі здобутками.
У телевізорі була такою, як у житті. Дивитися на себе було трішки смішно. Знімають багато, але ми не знаємо, що виберуть. Що виріжуть, а що залишать. На прем’єру вдома, перед телевізором, зібралися друзі. Тиша — і тут крики: «О, Аліну показують».
А я дивлюся збоку: ну, так — я. Яка є, іншої не буде. Голос інший, наче не мій, — описує враження від перегляду. — Імпульсивна. Що думаю, те і кажу. Хоч Ектору, хоч іншим.
Тато дзвонить: «Аліно, про тебе прилуцьке радіо розказувало». Мати в інтернеті мене побачила.
«Мамо, підбираємо наряд!»
— На «МастерШеф» мріяла потрапити ще в «доковідні» часи, — каже про участь у проєкті. — Діти ходили в початкову школу. Залишила роботу, щоб дбати про них вдома.
Років сім тому заповнила анкету на участь. Одразу запросили в Київ. Хоча в ті часи конкурсні відбори були в регіонах. Тоді сумнівалася. Не могла залишити дітей. У них навчання, гуртки, танці. А мати була водійкою, кухаркою, групою підтримки. Розуміла, що домівку треба покинути на кілька місяців. Довго мені дівчина-адміністраторка дзвонила. В якийсь момент заблокувала її номер телефону. Почався «ковід», потім війна. Думка про участь призабулася.
Хоча передачу цю дивилася. Після того як у 15-му сезоні перемогла Ненсі Топко, у голові наче перемкнуло. Переможниця мені чомусь запам’яталася. Була яскравою. Можливо, у ній побачила себе. Хоча вона ще молода, без сім’ї і дітей.
На сторінці Ненсі побачила оголошення. Проходить кастинг нового, 17-го сезону. «Звертайтеся до цього журналіста. Він мене привів до перемоги». Написала. Нічого від цього не очікувала. Сказали, зв’яжемося.
Поговорила і забула. В один з вечорів дзвінок: «Аліно, запрошуємо на кастинг у Київ». Ми повинні були приготувати свою страву за 45 хвилин, презентувати суддям. Розказала дітям, їхньою реакцією було: «Мамо, підбираємо наряд, їдемо!» У них у головах уже закрутилося: мати буде в телевізорі. Вони вже мене там бачать.
А мати була в такому стані, що не розуміла — це відбувається зі мною. Я сказала «так» і назад дороги вже нема, — сміється. — Розказала чоловіку. Він розумів: якщо я далі пройду, їду з дому на деякий час. Бо підготовлювала його. Казала, що учасники живуть у готелі.
«Соус суддям не зайшов. А нам смачно»
Настав листопад минулого року. Час їхати на кастинг. З дітьми прокинулися вранці в орендованій квартирі. А світла нема. Як була, зав’язала «мальвінку», тобто зібрала волосся у хвостик. Трохи нафарбувалася. Зовнішньому вигляду не придала значення. А коли побачила навколо себе багато камер… купу людей, операторів, зрозуміла, що треба буде прихорошитися.
— Готувала рибу, філе сібаса з овочами. Цвітною капустою, броколі, морквою. І вершковим соусом. Його судді взагалі не сприйняли, — сміється. — Уже потім, аналізуючи, зрозуміла, що він був недоречний. Що це був не той соус.
Хоча вдома я готувалася. В інтернеті вичитала рецепт. Сподобалося поєднання продуктів. Удома приготувала таку саму рибу з цим соусом. За смаковими якостями здавалося, що він підходить. Домашнім дуже зайшло. От і пішла на кастинг з цією стравою.
Суддям сподобалася риба й овочі. Отримала два «так» від Ектора, Олі, ведучих шоу і білий фартух. Так потрапила до топ-35. А далі все, як у тумані. Розумію, що це зйомки. Але соромитися, переживати, як виглядаю в кадрі, я й не думала. Не до того було.
На наступному конкурсі готувала зефір. Навчитися його готувати було як «галочка» в голові. Зефірні букети популярні. Кондитери використовують їх у декорі тортів, тістечок. Удома робила зефірні завитки. Для квітки інша технологія.
Знала рецептуру. Коли озвучили, що для відбору в 20-ку треба приготувати десерт з яблуком, у мене в голові відразу склався пазл — зефір. Учасників багато. Хтось готував пиріг, хтось яблука запікав. Ектор мій зефір куштував останнім. І я знову піднялася на балкон. Пройшла далі.
Наступне, що побачать глядачі в телевізорі, — страшний виїзний конкурс під дощем, — інтригує Аліна. — Парк Шевченка. Дві команди. Будемо збирати кошти для дітей.
Аліна Кузьменко з Ніжина
Як робота, тільки без зарплати
— Це було наче робота, — описує процес участі в проєкті. — П’ять днів зйомки, два вихідних. Прокидалися раненько. Зйомки починалися о 7.00. Треба зібратися. Оператори повинні налаштувати апаратуру. Мікрофон, щоб розуміти переклад Ектора. Після кожного конкурсу кожен учасник ділився враженнями з редакторами проєкту. На одного витрачається приблизно година. Відпочити не завжди вдавалося. Доки доберешся в Ніжин, додому — уже назад треба.
У чоловіка Олексія своя справа. Він старший за мене на сім років. Займається металопластиковими конструкціями. У шлюбі ми вже 21 рік. Одружилися, коли мені було 18 років. Познайомилися банально, на сільській дискотеці. Ми обоє з Ічнянщини. Я з Дружби, чоловік з Монастирища. Там жила бабуся. Я їздила до неї на літні канікули. Закінчила дев’ять класів, відпросилася на танці.
Літо закінчилося, я поїхала на навчання. Через два тижні бабуся каже: «Тобою хлопець цікавиться». Йо-майо. Чотири роки зустрічалися. Після повноліття відсвяткували весілля.
Олексій мене у всіх моїх вигадках підтримує. Навіть з домашнім кондитерством. У кухні виділений окремий куточок, холодильник. Звичайно, підтримує фінансово. Зароблені гроші — мої.
Чоловік у мене немедійний. Сказав: «Займайся, я тебе підтримую. Тільки мене не треба в телевізор», — розповідає дружина. — Але він завжди поруч.
Аліна закінчила Ніжинський медичний коледж.
— Я санітарна фельдшерка, — каже. — Працювала в лабораторії ніжинської лікарні імені Галицького. Робила забори крові у відділеннях.
А потім пішли декрети. Двоє діток з різницею 2,4 року. Андрію зараз 16, Софійці 19. Донька вчиться в КПІ за спеціальністю «Право», син — у Ніжинському аграрному коледжі.
Діти просять звичайної їжі
Аліна пече торти на замовлення років 10.
— Це більше для душі, для себе, — каже про хобі. — Беру кілька тортів на тиждень. Кілограм торта коштує від 800 гривень. За оформлення ціна окремо. Комусь треба льодяники. Комусь треба витвір мистецтва.
Готувати вчилася сама. Допомагає інтернет. Десь майстер-клас глянула, десь цікавенький рецепт підгледіла. Найперші торти пекла для своїх дітей. Понад 15 років тому. Кума попросила. Знайома… Місто невелике. Кондитерів вистачає з головою. Але в мене постійні клієнти.
— Після шоу діти просять ресторанної їжі?
— Невибагливі, — заперечує Аліна. — Хочуть звичайної їжі, за якою вони скучили. На шоу деякі страви готувала, які в нас люблять удома. Побачите, — знову тримає інтригу Аліна.
— Одну мрію здійснили. Яка наступна?
— Відкрити свою справу. Невеличку. Щоб мої домашні торти були доступні більшому загалу людей. Це мрія, до якої треба дійти.
— Зараз є державні гранти…
— Цікавилася. Це відповідально. Потрібно наймати людей, пропрацювати два роки. Здається, Ніжин перенасичений кав’ярнями. Як втриматися? Ідеї є, натхнення теж. Треба набратися впевненості, щоб рухатися. Є страх, що не піде.
Поки відпочиваю, насолоджуюся буденними справами. Роблю букети, тістечка, меренгові рулети, тортики. За донати для військових. Допомагаю від себе, чим можу.
Джерело: "Вісник Ч", авторка Юлія СЕМЕНЕЦЬ. Фото авторки
"Час Чернігівський" писав про таке:
- Двоє чернігівців стали фіналістами третього сезону телешоу «Поле»: скільки грошей виграли і куди витратили
- Чоловік за місяць війни набрав 45 кілограмів і пішов на «Зважені та щасливі»
- Кулінара із Третьої штурмової бригади покажуть по телевізору: він родом з Чернігівщини
Ще більше інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":
