Двох жителів Мени району винними в умисному вбивстві та незаконному заволодінні транспортним засобом. Вироком суду їх засуджено до 15 та 14 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Також суд задовольнив позов доньки потерпілого та ухвалив стягнути з чоловіків солідарно понад 1,5 млн грн моральної та матеріальної шкоди.
Версія правоохоронців
Наприкінці листопада 2023 року обвинувачені допомагали чоловіку з продажем трактору. Після отримання завдатку та передачі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу вони вирішили перегнати трактор для подальшої реалізації.
Проте, прибувши до будинку, у ході конфлікту щодо продажу один зі зловмисників вдарив потерпілого бабиною зі стрейч-плівкою по голові та наказав спільнику знайти й принести пасок. Накинувши пасок на шию чоловіка, обвинувачені по черзі затягували його, здійснюючи таким чином удушення потерпілого.
Трактор забрали, з Мени вивезли евакуатором на Сумщину. Там техніку згодом і відшукали правоохоронці.
Хто вбивці?
Згодом підозру оголосили 29-річному Миколі Рафальському та 20-річному Денису Потапенку з Мени. Жертва — 44-річний Валерій Кащенко, бізнесмен з села Феськівка Менської громади.
Як виявилось, вбивці спочатку хотіли задешево викупити техніку у власника і перепродати. Але той категорично відмовився. Тоді вирішили вбити непоступливого мужика. 23 грудня прийшли додому до Кащенка. На кухні його кілька разів вдарили металевим предметом по голові, а коли знепритомнів, накинули пасок на шию. Спочатку душив один, потім другий. Трактор забрали, з Мени вивезли евакуатором на Сумщину. Там техніку згодом і відшукали правоохоронці.
25 грудня, на Різдво, зранку на машині «Хюндай Акцент», якою кермував Рафальський, знову приїхали до будинку Кащенка. Загорнули труп у плед, поклали в багажник і вивезли в лісосмугу, під село Величківка. Там його і знайшли через пів місяця, після того, як затримали обох підозрюваних. Пізніше Менський районний суд відправив їх у СІЗО.
Микола Рафальський
Денис Потапенко
Розповідає мати вбитого
- Мій Валерик господарем був, метикуватий, на всі руки майстер. Ще в сьомому класі випросив у людей ділянку землі, засіяв вівсом, зілля виривав. Урожай вдався на славу. Попросив: «Мамо, знайдіть машину, аби перевезти», - розповідала 63-річна Марія КАЩЕНКО, мати вбитого. - У дев’ятому класі за нащедровані і подаровані на день народження гроші та зекономлені на шкільних обідах придбав купу металолому і зібрав трактор. Батько навчив його в техніці розбиратися. Тим тракторцем орав, обробляв наші паї. Після школи вивчився на шофера і вже став заробляти більшу копієчку. Трактор продав, купив другий, з причепом.
Валерій Кащенко
- 25 грудня приходить з його номера музичне привітання з Різдвом. Далі знову тиша. Іду до нього додому. Ключі знайшла не на тому місці, де висіли зазвичай. У хаті нічого не збентежило, окрім заломленого краю доріжки в коридорі і не зачинених у веранду дверей. Він ніколи тепла не випускав. В овець були сіно, вода. Пішла на його базу, слідів ніяких. Хлопці, які працювали неподалік, кажуть: «Три дні не бачили». Обдзвонила військкомат, усі лікарні в Чернігові, поліцію. Припускала, може, що сталося. Марно. Зателефонувала ясновидиці у Сновськ. Та каже: «Він у небезпеці. Зле задумали двоє: темненький і світленький». Міркую, якщо в небезпеці, то живий.
Сказала дільничному, що син зник. Один із сусідів Валерія порадив: треба трясти Рафальського. Адже останнім часом саме той бував у сина. Якби ж я тоді знала… Знайшла номер: «Колю, слухай, Валера пропав. Ви ж разом були». «Я зараз приїду», — відповів. Був вечір, темно. Телефонує: «Виходьте». Добре, що не вийшла, може, це мене і врятувало. Кажу: «Ти заходь». Люди ж бачили, що приїхав. Він говорить: «Так, я був у нього. Завіз солярку, позичив три тисячі гривень. Говорив, поїде в ліс». Мені б спитати: «Яке позичив, якщо ти не працюєш?» А в сина завжди гроші водилися. Та він мене заболтав.
Люди мені вже розказали, що бачили, як з двору сина трактор виїздив. Але не він був за кермом, а чоловік, що капюшоном лице прикривав. «А чого ти був за кермом?» «То мене підвозив». Бачу, не стикається щось. Треба звертатися до поліції. А Рафальський: «Підождіть, я в лісництво зїзджу, ще десь попитаю Не переживайте, знайдеться». Наступного дня набираю: «Їздив?» «Ні, не було часу».
Пішла 29 грудня в Мену в поліцію. Написала, розказала все, просила: «Пробийте по телефону, де він. Рафальського запитайте». Уже потім люди казали, що Рафальський стукач, працював на поліцію. Дзвонила, запитувала, чи є результати. Відповідали: «Немає. Рафальського опитали. Він нам каже те саме, що й вам».
Телефон зʼявився у мережі
- Знову телефон у мережі засвітився. Пишу: «Де ти?» «Мама у меня всьо нормально, не поднимай кипиш, скоро приеду». Син ніколи не писав російською і не вживав слова «кіпіш».
4 січня подзвонила в поліцію в Чернігів. Слід віддати належне — швидко приїхали й обласні, і корюківські поліцейські з собаками. Усе обшукали вдома у Валери, знайшли флешку з записами камери спостереження, у селі в людей інформацію з камер зняли. У Мені сказали писати заяву. Говорю: «Я вже все писала детально. Де воно поділося?» Сказали, відкривають кримінальне провадження.
Кілька днів працювали правоохоронці. Доки була з ними, знову маякнуло, що телефон у мережі. Я їм про це сказала. Повернулася додому, приходить повідомлення: « Привет на х…я ти подняла кипиш у мене все нормальноя просто щас хаваюсь бо я должен кучю грощей я таби на днях пазваню и пагаварим пазвани минтам скажи шо ти замной гаварила бо тиробиш мені хуже тим шо паднимаєш кипиш».
Валерик ніколи на мене не матюкався. І так безграмотно не писав. Я знову до поліції. Запитують: «Може, де запив?» Кажу: «Міг випити. Але щоб запити — ні». І ще дивно, про хазяйство нічого не спитав. Де б не їздив, у нього перше питання, коли дзвонив чи писав, було про тварин. Сказали, що нібито повідомлення прийшло з Харківщини. Але, як його телефон там опинився, так і не пояснили.
* * *
До речі, під час судового засідання обвинувачені своєї вини у скоєному не визнали.
Джерело: Прокуратура Чернігівської області
