Сергій Борисовець, який працює електромонтером по заміні лічильників в Городнянському РЕМі, захоплюється розведенням екзотичних птахів. Його ж мама Людмила вирощує не менш екзотичні рослини. Приміром, малинове дерево, що має вигляд хитромудрого сплетіння з ліан довжиною по три метри.
Сама Людмила родом зі Смичина, що на Городнянщині. Вірніше, народилась вона на Донбасі, але коли дівчинці було лише три роки, родина переїхала на батьківщину її матері у Смичин.
— Я ж дівчина з села, — посміхається жінка. — Тому обожнюю всі садово-городні роботи, бо до них звична з самого дитинства. Ще навчаючись у п’ятому класі я вже доїла корову й топила піч. А щодо саду та городу, то, звичайно, була найпершою маминою помічницею, бо крім мене, з дітей у сім’ї був ще тільки молодший брат. Тож коли вийшла заміж і оселились з чоловіком в Ніжинському районі, одразу розвела чималеньке господарство — дві корови, двоє-троє свиней, кролі, нутрії, фретки, гуси, качки, кури. Чого тільки не тримали. Ну, звісно, й чималенький город для себе і для утримання такого господарства. Тож, переїхавши пізніше з чоловіком у Городню, купили частину приватного будинку чи то квартиру — досі з установчими документами не розберемося, була трохи розчарована наявністю всього двох соток землі біля дому. Тому й намагаюсь вмістити сюди все, що тільки можна. І для їжі, й для душі.
Людмила каже, що як і будь-яка жінка, любить не зовсім стандартні речі. Тому на її клаптику землі поруч із полуницею, червоною та чорною смородиною, жовтою малиною живуть ожина без колючок, глід, кизил, і тепер ось — малинове дерево. Придбати його стало для Людмили непереборним бажанням відтоді, як прочитала про нього в інтернеті. Каже, що їй не давало спокою дізнатись що воно таке і як росте. Двічі замовляла саджанці через інтернет, але невдало. А років шість тому в Чернігові на виставці рослин раптом побачила свою мрію. І хоч ціна на пагінці кусалась, встояти перед спокусою не могла. Досвіду по догляду за такою екзотичною рослиною у жінки не було, тож хвилювалась, що деревце не приживеться. Але на диво пагінчик з пів метра ростом вкорінився і почав інтенсивно рости.
— Я думала, воно виросте як дерево груші чи яблуні, наприклад, — каже Людмила. — Читала, що є й таке. Якби побачила — обов’язково купила б. Але коли рослинка виросла, побачила що це трохи інший сорт. Вже начиталась про нього багато, знаю як доглядати і вкорінювати. Верхівки треба прищипувати, бо підв’язувати триметрові пагони уверх дуже складно. Коли обріжеш верхівку, пагінчики ростуть убік — до метра довжиною. У них за правилами теж треба прищипувати верхівки, так і формується дерево. Я вже навіть два пагінчики вкоренила й продала в минулому році. Зі свого деревця за сезон збираю до трьох відер крупної, соковитої та надзвичайно солодкої ягоди. Це достатньо пізній сорт — він починає дозрівати, коли рання малина вже відійшла. І цікаво, що ягоди достигають не всі одразу, а по черзі.
Подвір’я господині яскраво пломеніє різнобарвними квітами. Тут різні види і лілій, і троянд, юкка, блакитна і біла гортензія, хоста, гладіолуси, газанія — всього не перелічити. Красива душа тягнеться до прекрасного і створює довкола себе світ, створений з добра і любові.
Попри велику кількість різних кущів, ягоди Людмила не продає. Роздає дітям, знайомим і друзям. Всі її подруги мають змогу оцінити чудовий смак її випічки, особливо зі свіжими ягодами в зимню холодну пору. Для цього жінка не тільки варить варення та желе, закриває компоти, а й морозить велику кількість свіжої ягоди. Любить таку смакоту й 83-річна мама Людмили, як живе разом з донькою. Це саме завдячуючи їй Людмила отримала таку всеоб’ємну любов до землі, природи праці, до гармонії з усім оточуючим.
Джерело: "Новини Городнянщини"
