Богдан у перші дні вторгнення російських військ на Чернігівщину рятував рідних: допомагав мамі, сестрі, племінниці. Батько – професор Ніжинського університету – пішов до військкомату двома днями раніше, син наздогнав потім. Брат також воює, але ще з 2014 року і в іншому місці.
- Я прийшов до військкомату, описав свою компетенцію, сказав, що можу робити, чим бути корисним. Але опинився на посаді помічника гранатометника. До цього ніякого військового досвіду не мав, - розповідає хлопець. – Батько казав, що піде в тероборону. Але потім ми зустрілися на базі батальйону: ні він, ні я не знали, де опинимося.
Богдан зізнається, що переживав за батька, особливо, коли пропав зв'язок, а частина була розкидана по ротах на різних напрямках. Вони були у різних ротах, Богдан зокрема - у групі «різаків» - гранатометників, які готувалися до міських боїв.
Тому Богдан безпосередньої участі у боях не брав, але разом з іншими був готовий зустріти російського ворога на вулицях міста на визначеній ділянці. Вони так само укріплювалися, переміщалися та відчували на собі весь жах обстрілів. До того ж його група встигала ще й навчатися бойової справи поміж обстрілами. До них приїжджали більш досвідчені військові, зокрема з 1 окремої танкової бригади, навчали тактичної медицини, топографії, коригуванню артилерії, вправлялися і з новими зразками озброєння, які на той момент вже почали надходити в підрозділи ОК «Північ».
До війни Богдан активно займався громадською діяльністю. Тому в силу своїх дружніх та робочих контактів мав можливість підтримувати зв'язок з волонтерами та допомагати своєму підрозділу в забезпеченні, навіть у найскрутніший період оточення Чернігова. З ризиком привозили все: від дрібних побутових речей до дорогого спорядження.
- Відповідно маю широку мережу особистих контактів. Частина з моїх колег, друзів почали волонтерити, возити з-за кордону, - розповідає військовий і розказує, що вже вдалося, - …кілька автомобілів, кількасот бронежилетів, рації, розгрузки, ноутбуки, принтери, взуття, поки була потреба – продукти харчування.
Наразі підрозділ укомплектований та забезпечений, але співпраця Богдана з волонтерами та друзями триває. Адже тільки спільно ми можемо подолати ворога та отримати перемогу.
Читати також: Оборонець Чернігова з позивним «Професор»: у війську воюють і обидва його сини
Джерело: ОК "Північ"
