58-річний Сергій родом із Чернігівщини, але все своє свідоме життя прожив у столиці. За освітою – юрист.
"Практикував різне право: комерційне, сімейне; допоміг багатьом людям. Працював на підприємствах різної форми власності, була приватна практика. Вважаю, що моє життя завдяки цьому мало і має сенс", – розповідає чоловік.
До повномасштабного вторгнення у чоловіка було кілька спроб стати до лав захисників України. Вранці 24 лютого Сергій узяв військовий квиток, паспорт і пішов укотре «випробовувати долю», адже попередні спроби протягом кількох років були невдалими.
"Бачив в новинах, як ситуація на сході загострюється, окупанти нарощують сили. Після інформації про перші удари по летовищах сказав дружині, як би не сталося – потраплю до війська, – емоційно розповідає чоловік. – Поставили штамп про взяття на облік. Сказали, якщо готовий, то можна сідати в автобус вже. Зрадів. Вдома не всидів би, коли таке твориться в нашій державі. Я не мав жодних речей з собою. Поїхав додому, аби взяти найнеобхідніше, бо ж думав, що залишуся неподалік Києва. Сталося навпаки".
За годину захисник повернувся з речами, сів в автобус і вже там від побратимів дізнався, куди відправляється.
"Ми виїхали на Житомирську трасу. Лише тоді наважився запитати у хлопців про те, куди їдемо. Вони мені так весело кажуть: «у 30-ку. Вони зараз на сході, там, де саме пекло», – ділиться спогадами Сергій.
Надвечір автобус з мобілізованими бійцями прибув до міста Новоград-Волинський. Приїхав капелан бригади, провів службу, благословив бійців, поспілкувався на теми, що хвилювали. Благословив в дорогу.
"Мене здивувало, чому я потрапив сюди, а не до сателітів Києва. Столицю бомбили, обстрілювали. Дружина телефонувала і з трепетом в голосі розповідала про події навколо нашого дому. Я дуже хвилювався за неї. Лише сьогодні, після сотні обстрілів та ризиків для мого життя і життя побратимів зрозумів: я там, де мав бути. Якби ми не стояли тут, не виборювали кожен клаптик землі тут – втратили б країну в перший тиждень повномасштабного вторгнення", – каже захисник.
Читати також: Доброволець-захисник із Запоріжжя: "Частина моєї руки тепер лежить десь під Черніговом"
Джерело: 30 окрема механізована бригада ім. князя Костянтина Острозького
