До початку повномасштабного вторгнення росії до України голова Чернігівської ВДА В’ячеслав Чаус майже не робив різких заяв, та мав образ інтелігентної, стриманої і тактовної людини.
Після того, як російські війська зайшли на Чернігівщину і почали обстрілювати наші міста, він взяв в руки зброю та записує звернення до російських солдатів. Обіцяє окупантам розпалювати багаття на їхніх кістках, аби обігріти Чернігів, та пророкує, що якщо вони зайдуть до міста, їм п*зда.
Для цивільних, які потерпають від війни, у нього інші меседжі – він декілька разів на день інформує про ситуацію в області, заспокоює людей та радить всім мати холодну голову.
За мужність і самовідданість під час захисту Чернігівщини від ворога 6 березня Президент Володимир Зеленський нагородив Чауса орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. Сам голова ОВА у відповідь на привітання сказав, що це не його нагорода, а нагорода тисячам людей, які лишаються на місцях і боронять землю.
В інтерв’ю Суспільному В’ячеслав Чаус розповів про зміну свого образу з початком війни, небезпеку оточення Чернігова ворогом, досвід спілкування із полоненими і гуманітарну ситуацію на Чернігівщині. З ним спілкувався Андрій Тіток.
Про початок війни
Як і коли Вас застала війна?
Був дзвінок 24 лютого о 4.30 з прикордонного загону, що у Дніпровському з дрона скинули міну на наш прикордонний загін.
Ви повірили?
Я повірив, я був готовий, що може розпочатися війна у нас.
До цього ви писали пости у Facebook, що не вірите у війну…
Я не те що не вірив, я писав що сподіваюсь, що всім вистачить здорового глузду не приходити до бойових дій, але виявилося - здорового глузду нема у цієї людини.
Сказали Вам, що обстрілюють Дніпровське, які ваші емоції були?
Ніяких не було емоцій, була зібраність. За півгодини я обдзвонив всіх "ключових людей" в області, силовиків, військових і поїхав працювати .
За 2 тижні війни, як змінився Ваш спосіб життя, звички?
Нічого не змінилося, все відбувається як і відбувалося. Я кинув курити в 2010 році, і скажу вам відверто, перший тиждень війни, я себе дуже стримував, щоб не розпочати, але потім все пройшло.
Їм скільки Бог дає. І раніше графіку не було якогось там постійного. Був сніданок, була вечеря. Зараз, як виходить. Останні кілька днів сплю трохи більше, ніж раніше, бо втома дає про себе знати і організму треба відновлюватися для того, щоб приймати правильні рішення. Першу ніч поспав хвилин 15. 15 це я вже так кажу з закритими очима. Ну а так десь година, дві, три. Зараз трохи більше. Останні дні вже можна порівняти з нормальним сном.
Ви вдома живете, чи у Вас є бункери спеціально обладнані, як це вимагає військовий час?
Я не вдома звісно, але і не в бункері. 100 % я Вам даю гарантію. Я у Чернігові, пересуваюся по місту. Маю кілька локацій. На постійному контакті з силовими, військовими структурами. Це я кажу, що пересуваюсь по локаціях з точки зору нічного часу. Вдень, звісно, працюємо.
Частині голів громад по Україні вже надходили смс від росіян з пропозицією здати місто. У вас щось подібне було?
Напряму ні.
А опосередковано?
Були "сигнали" певні до різних людей, до мене особисто ні.
Це мова про ваше оточення?
У тому числі.
А що це за "сигнали"?
Тут питання більше, щоб прийняти якусь допомогу. "Сигнали" щодо того, щоб пожаліти своє населення. Тобто в такому ключі. Були "сигнали" щодо передачі пілота, якого ми підбили. Відповідь була стандартна, всіх посилали вслід за російським військовим кораблем. Дуже багато таких звернень надходить до наших громад, до голів ТГ, але всі вони круті, жодна громада не піддається на ці провокації.
Про росіян
У Вас перед війною був образ інтелігентного, виваженого чоловіка. Тепер для багатьох уявлення про вас дуже сильно змінилося.
Чому?
Ви і матюкаєтеся на камеру, ви дуже жорсткі заяви робите на адресу росіян. Багато моїх знайомих дізналися про Чауса з іншої сторони. От який Чаус справжній, він такий інтелігентний і виважений, чи той, хто російський корабель на*уй посилає?
Якщо на моїй землі вбивають моїх співгромадян то про яку толерантність може йти мова. Якщо я кажу, що ми будемо їх п*здити, я це кажу російською мовою, щоб вони це чули і розуміли , що ми готові і будемо до останнього тут стояти. Я зараз виважений, я з холодною головою підходжу до цих рішень, які приймаю сьогодні. Але це мова війни. Мова миру і мова війни – різні. Я зовсім не змінився, я такий який є. Є певні ролі, зараз роль військова. Вона потребує інших слів.
Що Вам діти про ці слова кажуть?
Нормально сприймають. Хоча раніше вони від мене не чули від мене цього.
У нас у ці два тижні війни з’явилася ціла плеяда героїв. Зеленський для багатьох розкрився по-іншому. Зараз голова Миколаївської ВДА Віталій Кім, як то кажуть, на хайпі. Ви на собі відчуваєте щось подібне від початку війни?
Не знаю. Я за цим не слідкую. Єдине, що я дивлюся, що я маю багато перепостів у Facebook. Це добре, бо те що я кажу у Facebook, я хочу донести до якомога більшої кількості людей. Щоб більше людей отримували цю інформацію, яку я хочу донести. Сказати, що це цікавість до мене? Не думаю, я думаю, що це більше цікавість до інформації, яку я доношу.
Ви багато відео записуєте зі зброєю в руках. Це Ваш автомат?
Це мій автомат, карабін. Я його придбав три роки тому.
Доводилося застосовувати?
На війні зброю не застосовував і сподіваюся, що це не робитиму, але готовий це зробити, дуже швидко.
Про бої за Чернігів
Майже від самого початку вторгнення росіян триває облога Чернігова, вони намагаються оточити місто і не гребують методами. Навіщо росіянам Чернігів, коли всі говорять, що їх головна мета Київ?
Ми бачимо, що у них не змінена мета. Вони як планували взяти Київ, так і планують туди попасти. Я впевнений, що у них це не вийде. Головна і основна у них мета - Київ. Це те, що я бачу сьогодні. Я не знаю, чи хочуть вони заходити у Чернігів. Вони розуміють ризики вуличних боїв, коли місцеві люди і Збройні Сили знають всі вулиці та всі кутки. Вуличні бої для ворога будуть втратні.
Але вони 6 березня пробували оточити місто?
Їм же треба мати надійний тил. Якщо місто оточується, вони будуть собі спокійно рухатися на Київ. Це моє бачення суб'єктивне. Це те, як я бачу. Але наші ЗСУ відбиваються. Розумієте, яка проблема. Ворог використовує тактику, що вони збираються у населених пунктах і, відповідно, ЗСУ по наших населених пунктах не працюють. І по чужих би не працювали. Наші ЗСУ працюють по ворогу, а не по мирному населенню. Коли вони виходять з населених пунктів - працює наша авіація, ми працюємо. Більше того, ми почали збивати їхні літаки у Чернігові, тому вони не так часто літають останні 2 дні (7-8 березня, в ніч на 10 березня авіа нальоти поновилися - ред..). Ми 3 чи 4 літаки збили. Вони розуміють, що це втрати. Більша втрата - пілот, який потім дає свідчення і є свідком. Але у них є можливість обстрілів, вони їх використовують. Б’ють, падлюки, по цивільним об'єктах. І це найбільше мене виводить із себе. І не тільки мене, а всіх. Але я вважаю, що їхня основна мета - Київ. І у них всі зусилля спрямовані на Київ.
Чи є загроза оточення Чернігова?
Андрію, це війна. Може бути все, що завгодно. Я маю на увазі, може бути така загроза. Кілька днів тому (6 березня, - ред..) місто було в оперативному оточенні ворога. Потім ми їх відбили, потім знову було, ми знов їх відбили. Зараз є коридори, гуманітарна допомога заїжджає в місто. Місто не заблоковане. Ну все ж, я вірю в Бога і в наші ЗСУ.
Ми теж віримо в нашу армію. Яка чисельність російських військ біля Чернігова, це угрупування яке стоїть і намагається оточити місто?
Відслідковуємо всю цю кількість. Я не хочу говорити ні про кількість росіян. Це все ж таки війна, нехай цим займаються військові. Я не знаю по людях, але техніки зайшло дуже багато, і багато вже покинутої техніки без пального. У перші дні у північних районах вони зрозумівши куди потрапили, і зрозумівши, що їх тут чекає - випалювали пальне, щоб потім сказати, що у нас закінчилося. Це дійсно факт, який встановлений. Але техніки зайшло дійсно дуже багато. Це сотні танків, сотні БТР,важка зброя, яка заборонена. Але ми постійно її випалюємо. Випалюють як Збройні Сили, так і сили Опору в тих районах,які ми зараз тимчасово не контролюємо.
Про героїзм і єднання
Ви маєте право подавати Президенту прохання на нагороди людей, як військових, так і цивільних, які відзначилися на війні. У Вас вже є претенденти на нагороди?
Є люди, яких можна подавати зараз на нагороди, а є люди, які я буду подавати після війни. Я готовий подавати на ордени,відзнаки волонтерів і військових. У нас є люди,які героїчно під обстріли роблять героїчну справу для нас. На жаль, не всі люди живі на сьогодні. Кілька днів тому ми втратили чоловіка, який на екскаваторі ставив блоки біля автомосту. Він в лоб був розстріляний снарядом з літака. Я про нього окремо скажу, я не хочу це зараз казати. Є втрати серед мирного населення .
Які вчинки людей Вас найбільше вразили за ці два тижні?
Багато. Це люди які віддають все своє майно самі. Вони кажуть: "Візьміть мої речі, машину, кошти і забирайте куди треба". Це самовідданість. Це я зараз про цивільне населення. Це волонтери, які дуже швидко мобілізувалися і забезпечили надходження гуманітарних вантажів до нас. Це військові, розвідка. Це люди, які під обстрілами роблять блокпости. Люди, які печуть хліб. Безліч, я не хочу виділяти тут когось. Ми казали про єдність, про День Єднання, але справжню єдність я побачив зараз. Я побачив, коли два закляті вороги розвантажують одну фуру пліч-о-пліч. Коли я обнімаюся з керівницею одного з підприємств, з якою ми сварилися, це єднання. Це єднання, його я бачу скрізь.
Ви очікували таку реакцію і мобілізацію для потреби війни від чернігівців, про яких був стереотип, що вони доволі пасивні в основній масі?
Андрію, я так ніколи не вважав. Я завжди згадую Ковбасну революцію. Ми можемо довго мовчати, потім включаємося і стаємо великою силою. Я не вважав, що ми пасивні, правда. Для мене нічого неочікуваного не трапилося. Прийшла біда, всі мобілізувалися , всі разом і кожен робить свою справу, щоб жило місто і, щоб місто було готове до оборони.
Про гуманітарну ситуацію в області та "зелені коридори" в обидва боки
Де зараз в області найгірша ситуація із забезпеченням медикаментами,продуктами, водою, їжею. Із забезпеченням доставки всього необхідного?
Найгірша ситуація там де ми не контролюємо територію. Це Любеч, це Городня, Ріпкинський напрямок особливо. Там де Корюківка, Новгород-Сіверський - ситуація більш менш нормальна. Є питання по Ягідному, яке постійно обстрілюється. Там нема доступу. Там дуже багато скарг від людей і по медикаментах, і по їжі. Я це розумію, але поки туди ми не можемо нічого відправити. Ми завезли дуже багато ліків, ми продовжуємо завозити продукти харчування.
Навіть там де зараз ЗСУ непідконтрольна територія, голови громад спілкуються між собою, всі один одному допомагають. Допомагають сусіди, передають багато речей один одному і тим самим підтримують життєдіяльність громад. Це дуже круто. Там де ми не можемо дістати, вони допомагають
А яка ситуація з пенсіями? Як їх доставляють, і чи доставляють взагалі?
На сьогодні працюють багато відділень "Ощадбанку" навіть там, де зараз російські війська. Буде займатися пенсіями "Укрпошта". Там, де можливо, вони доїдуть і відкриються. Я наскільки знаю, пенсія має надійти на картки, якщо ще не надійшло, то це буде найближчим часом. Мають запрацювати відділення "Приватбанку". Ощадбанк і пошта точно працює. Частково завозимо кошти, поповнюємо банкомати. Ситуація буде вирівнюватися. Ми зробимо все, щоб наші люди мали можливість отримати кошти.
Ви не боїтеся, що будуть інкасаторські машини грабувати окупанти?
Ми спробуємо зробити все так, щоб люди мали можливість отримати кошти.
Без "зелених коридорів" ви рахували скільки чернігівців виїхали з міста.?
Ми не рахували, не було на це часу. На дві частини питання розділю.
Перша. Чим більше людей хочуть виїхати з міста, тим краще. Це люди які точно не будуть обороняти місто, і це люди на яких місто менше тратитиме свої ресурси. Можливо, я це погано кажу, але ми в режимі війни. І якщо люди хочуть поїхати, то я розумію, що людина не хоче обороняти місто. Це її право. Я не хочу нікого звинувачувати. Але, якщо людина виїхала, тоді ми будемо менше тратити електроенергії, продуктів. Більше місто пробуде, людина буде в безпечному місці, і теж, можливо буде допомагати, займатися волонтерством, направляти продукти. Я до цього ставлюсь так.
Про "зелений коридор". Поки не буде домовленостей між сторонами війни, між Росією та Україною, ми не будемо централізовано евакуювати людей. "Зелений коридор" має бути виключно в одну сторону, тобто в Київ. Перемовини щодо цього тривають. Ми розуміємо скільки у нас є автобусів, водіїв. Розуміємо де ми можемо залишити додатковий ресурс для цього. Якщо буде якась домовленість, то ми будемо рухатися в напрямку евакуації.
Чи буде "зелений коридор" для тих, хто хоче повернутися, але не може через постійні обстріли?
Якщо буде "зелений коридор", він буде в обидва боки. Ми більш інтенсивно повеземо гуманітарну допомогу, відповідно, люди теж можуть повертатися. Атрошенко все правильно сказав (міський голова Чернігова в одному із звернень закликав повертатися до міста чоловіків, які вивезли на Західну Україну родини, - ред..). У мене дуже багато колег у перші дні повивозили свої родини і повернулися в місто. Зараз допомагають. Це факт. Є люди,які поїхали і не повернулися, але допомагають дистанційно щось робити. Я вважаю, що у кожного з нас є обов’язок перед нашою країною, нацією відстоювати інтереси, суверенітет. Ми маємо це робити кожен як може - максимально. Це для мене головне.
Наскільки багато людей було серед ваших підлеглих, які поїхали і не повернулися.?
Трохи було. Дехто виїхав за сімейними обставинами, але вони допомагають, працюють 24 на 7. Я не вважаю, що ця людина втекла. Просто у неї віддалене робоче місце, вона відпрацьовує максимально, як може. До цих людей у мене максимальна повага. Є люди, які виїхали і щось типу роблять. По цих людях кадрові висновки будуть. В родині не без уродів. Таких не багато.
Серед керівників департаментів і голів РДА такі є?
Скажу так. Я підсилюю команду керівників РДА і керівників департаментів.
Про російських військових і полоненого льотчика
Три слова з якими у вас асоціюється російський солдат?
Жалюгідність, розгубленість, п*дараси.
Ви спілкувалися з полоненими?
Так, з двома. Це перший полонений, який був у нас в Чернігові. Другий - це льотчик, якого ми збили, майор Красноярцев.
Ви вірите тому, що вони говорять?
Ні, не вірю. Я не вірю, що літак може літати і пілот бачачи вогні у будинках, а вдень бачачи, як ходять люди, їздять машини, він може скидувати 500-кілограмові бомби на житлові будинки, а потім казати, що я нічого не бачив, я нічого не знаю. Вони все розуміють, що вони роблять. Я для себе розумію, що спочатку дуже багато зайшло російських військових зайшли на територію Чернігівщини і вони не розуміли, що вони роблять. Ми зустрічали дуже багато росіян. Коли вони дізнавалися, що тут не навчання, а війна - щиро зі сльозами на очах сідали на свої БТР розверталися і їхали у невідомому напрямку. Тепер багато зайшло професійних, які знають чого вони сюди зайшли і яке завдання перед ними стоїть.
Чернігівці багато полонили росіян?
Достатньо для того, щоб з ними працювали Служба безпеки і відповідні органи.
Мова про сотні чи про десятки?
Десятки.
Скільки вбили?
Інформація по втратах у нас постійно оновлюється. На сьогодні більше 12 тисяч по всій території України. Якщо говорити про Чернігівщину то вже точно багато росіян стали добривом для нашої землі. Точної цифри немає.
Про Рух Опору та закінчення війни
Рух Опору. У перші дні ви закликали і вся влада закликала наших людей виходити, і дійсно, люди голими руками танки зупиняли. Росіяни зрозуміли цю задумку і десь починають розстрілювати людей, десь починають застосовувати репресії. Що зараз робити людям у такій ситуації?
Така тактика працювала на перших колонах російських військових. Вони не розуміли чому вони тут знаходяться. Вони думали, що тут на навчаннях. Найбільше що мене вразило, коли хлопчина з БТР зліз купити харчі і йому сказали: ‘’Чого ти приїхав? Їдь до себе і там купуй, ви ж приїхали вбивати!‘’. А він каже: "Нам же сказали, що Росія і Білорусь помирились з Україною і зробили тристоронні навчання". Коли йому показали фото, він в сльозах сів на БТР, щось сказав своїм і поїхав. Тактика виходу людей до таких підрозділів - спрацьовує. Дуже багато людей розвернули техніку і ця техніка блукала днями по лісах і полях. Зараз заходять інші підрозділи, наш Рух Опору стає дійсно Рухом Опору. Його я називаю "наші котики". Вони кожного дня приносять на поріг здохлу мишку. Хлопці працюють по всій території області. Я зараз не хочу виділяти якісь окремі підрозділи, але запевняю точно, що сили Опору потужні. До них кожного дня хочуть долучитися все більше і більше мешканців Чернігівщини.
Тобто, так діяти людям,як вони діяли в перші дні, ви вже не рекомендуєте?
Зараз ворог стає агресивнішим. Він втомлений, злий і точно людям не потрібно кидатися під танки 100%.
Що зараз людям робити, якщо в село заходить російська техніка?
Цивільним, які хочуть залишитися цивільними, займатися своїми побутовими справами.
У вас є знайомі чи родичі в росії?
Знайомі у мене в росії є, родичів нема.
Що вони вам зараз кажуть?
Ми не спілкуємося. З території росії ніхто не писав, не дзвонив.
Як ви думаєте до росіян ваші меседжі доходять?
Я думаю ні. У них там йде потужне "інформаційне зомбування", я думаю ми туди не проб’ємося.
Що ви зробите коли закінчиться війна? Перша ваша дія, перший вчинок? Думали про це, коли закінчиться війна перемогою звичайно.
Обніму дружину, дітей.
Коли ви думаєте ми переможемо? Скільки чекати перемоги?
Ми точно переможемо і я вірю, що це буде скоро, адже я вірю в Бога і ЗСУ.
Джерело: Суспільне. Чернігів
