31 травня 2024 року відбувся черговий обмін військовополоненими. З російського полону повернули 71 військового та чотирьох цивільних. Роман Горілик із Сосниччини – старший контролер КПП з охорони Чорнобильської АЕС. Його та інших 168 нацгвардійців, які охороняли ЧАЕС, росіяни взяли в заручники зпершого дня повномасштабного вторгнення, а в кінці березня 2022 року, коли відступали з Чернігова, вивезли їх з України через Білорусь. Досі залишаються в полоні 89 нацгвардійців, які несли службу на Чорнобильській станції.
Мама Романа Валентина Андрусенко розповіла, що ще за 2 тижні до повномасштабного вторгнення всіх працівників станції викликали на підсилення. А вже 24 лютого він подзвонив і розповів матері, що їх утримують у заручниках. Але він залишався на зв’язку, ще 8 березня привітав її зі святом, писав, що їдять те, що взяли з собою. Коли покидали станцію, то у них повідбирали і телефони, і паспорти. Це вже зараз він розповідає, що їх перші 3 дні утримували у корівнику. У полоні били, на свіже повітря не випускали, їсти давали по 2 ложки каші, а якщо суп, то в ньому шкаралупа від картоплі – із 95 кілограмів залишилась вага 51 кілограм.
Роман Горілик після російського полону
День обміну, 31 травня, – другий день народження. Вже наступного дня Валентина вирушила до Романа в реабілітаційний центр. Довгі-довгі обійми, цілунки, сльози радості. Мама побачила свого єдиного 41-річного сина. Потім їздила через тиждень, планує їхати наступної суботи. Зустрічі дуже короткі, максимум 40 хвилин і то з перервами, бо постійно його викликають то лікарі, то військове командування, працівники СБУ. Вага піднімається. Життєвий тонус Роман не втрачає, коли випадає вільна хвилина, спілкується по телефону з товаришами.
–Там їм постійно казали, що України нема, військової частини теж, рідних ваших нема. Тому все запитує чи працюю я, а чи платять гроші. Цікавиться своїм чотирилапим улюбленцем, – каже мати.
Про обмін полонених і прибуття їх в Україну їй повідомили з координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, а також працівники СБУ.
Дуже важко було чекати сина. 2 роки Валентина Андрусенко шукала хоч якусь звістку у соціальних мережах і знаходила. Одного разу вже навіть побачила прізвище сина у списках на обмін, та, на жаль, тоді їх всіх із того списку не обміняли, тільки 10 чоловік.
Незабаром Роману можна оформлятись на пенсію. Він із 18 років військовий. Два роки строкової служби, потім служба правопорядку у Чернігові, а потім – на Чорнобильській АЕС.
Нині Роман проходить реабілітацію у лікувально-профілактичному закладі, де з ним працюють кваліфіковані лікарі та психологи. Мама каже, тепер головне, що син в Україні, повернувся живий. Хоча розуміє, що попереду багато роботи над собою, почався новий етап життя і для Романа, і для його оточення. Та разом вони впораються з усіма випробуваннями.
Роман Горілик з піднятим прапором
Джерело: "Вісті Сосниччини", авторка Олена КУЗЬМЕНКО
"Час Чернігівський" писав про таке:
