Днями в Деснянському райсуді Чернігова судили вінничанина Олексія Зоріна, якому 8 травня мало б виповнитися 32. Втім ще в липні 2022-го він загинув у Луганській області, воюючи на боці рашистів. Перед цим зрадник встиг «відмітитися» на Чернігівщині, де в перші дні великої війни перебував у складі російських військ. Саме тоді — у лютому 2022 року — Зоріна й запримітили мешканці одного із сіл Семенівської громади, в якому ненадовго зупинилася його колона. Бо він заговорив із місцевими... українською. А ще обмовився, що його мати мешкає у Вінниці.
Після деокупації Чернігівщини СБУ вирахувала запроданця і заочно відкрила щодо нього провадження за держзраду. Та поки тривало слідство, виявилось, що над Зоріним уже відбувся Божий суд. А зараз своє слово сказав ще й суд земний.
Зорін народився у Вінниці і мав громадянство України. Там же й був зареєстрований. Проте значну частину свого життя провів у містечку Білогірськ у Криму. Коли саме він переметнувся на бік росіян, у слідства інформації немає. Відомо лише, що його не позбавляли українського паспорта, а впродовж останніх п’яти років державного кордону України в пунктах пропуску він не перетинав. Щоправда, виїхати міг і раніше. Причому неофіційно. Імовірно, зрадник перебрався в росію ще задовго до повномасштабного вторгнення. Адже дослужився до старшого лейтенанта й обіймав посаду командира танкового взводу. А значить прослужив у ворожих військах як мінімум кілька років.
На територію ж України Зорін «зайшов» 27 лютого 2022-го — із Брянщини. На танку він замикав колону бронетехніки із 13 одиниць, що прямувала в бік Чернігова. Дорогою рашисти зупинилися в селі на Семенівщині, де до них підійшли кілька схвильованих місцевих мешканців. Люди просили окупантів залишити село і не вчиняти безчинств. Один із рашистів відповів їм українською. Сказав, буцімто військова техніка їде на навчання в білорусь, і представився бойовим медиком. Здивувавшись, що окупант говорить без акценту, селяни запитали в нього, чи він не українець. На що той відповів, що його мати живе у Вінниці, і при людях зателефонував їй на мобільний. І колона рушила далі.
Лише після визволення Чернігівщини есбеушники дізналися, що серед окупантів люди дійсно бачили українця. Опитали місцевих, які добре запам’ятали зрадника, змогли його детально описати і запевнили, що впізнають його, якщо побачать на фото. Слідчі СБУ вирахували Зоріна, знайшли в Інтернеті його знімки і коли показали їх селянам, ті підтвердили: це той самий запроданець.
З міркувань безпеки ми не вказуємо, в якому із сіл Семенівщини «спалився» Зорін. Адже війна триває і в прикордонних громадах періодично орудують ворожі ДРГ. З цієї ж причини люди неохоче розказують про ту зустріч зі «співвітчизником».
— Було діло. Він проговорився, що українець. Але все, що стосується періоду окупації, — болюча тема. Не хочеться й згадувати. Бо в прикордонні ще можуть бути «ждуни» і хто знає, як це може відгукнутися, — сказав один із місцевих.
А ось Зорін здогадатися, хто на нього «навів», уже не зможе. Бо ще 7 липня 2022 року загинув поблизу Вовчоярівки Луганської області. Слідчі дізналися про це, коли нагрянули з обшуком до його матері. У її телефоні вони знайшли переписку із сином, яка обривається 27 червня 2022 року. А серед документів виявили копію свідоцтва про смерть Зоріна, видану «білогірським РАЦСом міністерства юстиції Республіки Крим» і копію листа «міноборони рф», де повідомлялося, що танкіст загинув у бою на Луганщині.
Попри це, правоохоронці довели справу до кінця і передали провадження до суду. Призначений державою адвокат просив закрити його у зв’язку зі смертю обвинуваченого. Та суддя відмовив:
«Факт смерті не підтверджено належними і допустимими доказами, оскільки обидва свідоцтва (із РАЦСу і міноборони рф. — Авт.) являють собою ксерокопії, не засвідчені жодним чином. Твердження матері обвинуваченого про те, що її син загинув, також однозначно не підтверджує загибелі Зоріна, оскільки факти, що мають юридичне значення, мають бути підтверджені доказами. Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях».
У результаті обвинуваченого визнали винним і присудили йому 14 років позбавлення волі. З юридичної точки зору суд вчинив так, як мав вчинити. Хоча схоже на те, що зрадника справді вже немає серед живих. Ми знайшли його сторінку в соцмережах. Останній запис там датуєть- ся 13 липня 2022 року. Зроблений він Оксаною Зоріною (імовірно дружиною). Вона опублікувала фотографію чоловіка і залишила короткий підпис: «Ты будешь всегда в моем сердце...»
Ця історія вкотре доводить, що кожен з окупантів рано чи пізно поплатиться за свої діяння. Питання лише в ціні.
Джерело: ГАРТ, автор Олексій ПРИЩЕПА.
