74-річна Віра КОВАЛЬОВСЬКА з Монастирища на Ічнянщині. 4 жовтня жінка виписалася додому з Чернігівської обласної лікарні. У відділенні хірургії Вірі Степанівні зробили складну операцію. Видалили кісти на печінці.
ЯК проявилася недуга?
— Не могла їсти, — згадує Віра Ковальовська. — Два тижні ріски в роті не було. Такі муки перенесла. Не хотілося й жити. Боліла голова. Тиск високий. Нудота, слабкість. Боліла печінка, рвало.
Операція була лапароскопічною. Тобто без великих розрізів. У живіт через дірочку заводиться малесенька відеокамера, інструменти. Лікар усе бачить на екрані. Відеокамера знімає. Й оперує.
Зараз, каже Віра Ковальовська, стан покращився. Не нудить. Тиск нормальний. Голова в нормі.
— Перед операцією шість днів обстежували, — ділиться. — Після давали таблетки, уколи. Ставили крапельниці. Знеболювали. Дуже дякую Станіславу Коваленку, завідувачу відділенням. І всьому персоналу.
ЯК потрапила в обласну лікарню?
Віра Ковальовська вдруге оперується з приводу полікістозу печінки. Перший раз видаляли кісту на печінці з правого боку. Теж величезну, з нагноєнням. Другий раз — з лівого.
Перед першою, згадує, була розмова зі Станіславом Коваленком. Казав: «Хочете, у нас лишайтеся. Хочете, їдьте в Київ. В інститут хірургії та трансплантології імені Шалімова». А чого в Київ їхати? Тут родичі.
— Я і в Андрія Петрика лежала, — називає відомого на Прилуччині хірурга. — Теж пропонував їхати в Київ. Це вже коли постало питання другої операції. Казав: «Якщо хочете, я подзвоню в інститут Шалімова». Удома порадилися. Діти кажуть: «Мамо, ти вже лікувалася в Станіслава Миколайовича. Їдь до нього».
Тож обидві робили в хірургії Чернігівської обласної лікарні. Обидві успішні.
ЯК дізналася про хворобу?
Полікістоз печінки, кажуть лікарі, обумовлений генетично. У молодості його можна не відчувати. Та з віком кісти ростуть. І можуть нагноюватися. Інколи перероджуються в злоякісні.
Віра Ковальовська не відчувала хворобу. Працювала все життя. У торгівлі. Спочатку в Монастирищі. Тоді переїхала в Ніжин. Тоді в Прилуки.
Полікістоз виявився через прикрий випадок. На пасовищі напала корова.
— Вона товкла мене страшно, — не може забути. — Повалила, побила. Не знаю, як відійшла від мене. Бо ніхто ж не відігнав! Одна жіночка вийшла. Постояла, подивилася. А можна ж було палку взяти та відігнати. Тут халат тоді розірвала корова, — показує. — А тут синці були. Жах, які позалишала. Як вона живіт мені не розпорола. Приїхала в Прилуки, у лікарню. Відразу направили на УЗД. Ультразвукове дослідження. А там побачили кісти на печінці.
ЯК лікували?
Станіслав Коваленко: «Видалили майже літр кістозного вмісту з гноєм»
— Полікістоз печінки нечасто трапляється, на щастя, — пояснює Станіслав КОВАЛЕНКО, завідувач хірургічним відділенням Чернігівської обласної лікарні. Заслужений лікар України. Експерт обласного управління охорони здоров’я з трансплантології. — Це серйозне захворювання, — наголошує. — Замість структури тканини печінки розвиваються кісти. Вони ростуть. Наповнюються рідиною. Нагноюються.
Пацієнтка надійшла зі скаргою, що не може їсти, — нагадує. — Фактично виникла непрохідність. Кіста займала всю ліву долю печінки. Передавлювала, стискала шлунок. Хвора дуже схудла. Відчувала загальну слабкість, підвищену температуру. Тобто всі ознаки інтоксикації.
Після передопераційної підготовки зробили лапароскопічне втручання. — Описує хід операції. — А саме фенестрацію кісти. Фенестра з латині — вікно. Через своєрідне вікно видалили літр кістозного вмісту з гноєм. Зробили дренажі. Вирізали ділянку зі стінки кісти на гістологічне дослідження. Для виключення онкологічного захворювання. Кіста облітерувалася (закрилася, заросла).
Мініінвазивне втручання прискорило одужання. Бо в 70+ уже є супутня патологія. Наприклад, гіпертонічна хвороба. І велика операція для пацієнтки була б великим ризиком.
Станіслав Коваленко, завідувач хірургічним відділенням Чернігівської обласної лікарні
Має 30-кратний запас міцності?
— Існує думка, що печінка важливіша серця, — звертаюся до лікаря. — Кажуть же: «Ти в мене в печінках».
— Суперечки, який орган важливіший, — це суб’єктивна оцінка, — міркує Станіслав Коваленко. — Наприклад, шкіра. Ми ж на неї майже не звертаємо уваги. Це коли вона ціла. Та зробіть невеликий опік. Хоч з п’ятикопійчану монету. Як болітиме.
Печінка не тільки допомагає перетравлювати їжу. Вона ще й виділяє гормони, біологічно активні речовини. Здійснює детоксикацію. Це ніби величезна фабрика. Вона знешкоджує токсини, які потрапляють в організм.
— Це єдиний орган, який може регенеруватися?
— Ні. Доведено, що навіть нервові клітини можуть відновлюватися. Нерви теж відростають*. Та печінка — деякі вчені кажуть — має 30-кратний запас міцності. Але не безкінечний. Шкідливі звички, неправильний спосіб життя призводять до захворювань. Гепатитів, цирозів, печінкової недостатності.
Джерело: "Вісник Ч", авторка Тамара КРАВЧЕНКО. Фото авторки
"Час Чернігівський" писав про таке:
- У Чернігові лікується боєць: "Кістки чистили. Попереду ще мінімум три операції»
- Доньці треба поставити пластину. Інакше дитина буде лежача
- Світлана П’ятигорець: «Ліва нога, від коліна до стопи, оніміла. Пекучий біль, ніби окропом обдали»
* * *
Ще більше цікавої інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":
