У громадах Чернігівщини прощались із захисниками, які загинули на російсько-українській війні.
20-річний Станіслав Колесник з Ніжина. Працював у Києві. Хотів долучитись до війська з 2022 року, коли виповнилось 18 років. Та у військкоматі його не взяли. Батько теж військовий, двічі поранений. Рідні не пускали хлопця служити. Та він наполягав. Сказав, що поїхав влаштовуватись на роботу, а сам у березні 2025 року уклав «Контракт 18-24» (програма, яка поширюється на військовослужбовців віком до 25 років, що добровільно вступили на службу).
Служив у 92-й окремій штурмовій бригаді. Вивчився на снайпера. Перший штурм був 29 червня. 2 липня з побратимами відходив з позицій. Прикрив собою хлопців. Росіяни його підірвали, інші військові вижили. З того часу вважався безвісти зниклим. Тіло не могли забрати відразу через обстріли. Майже п’ять місяців тривала експертиза ДНК.
Поховали Станіслава Колесника в Ніжині. У скорботі батьки та два молодші брати.
* * *
24-річний Богдан Ворчак з села Нові Млини на Борзнянщині. 1 березня 2020 року долучився до лав ЗСУ. Служив за контрактом у Житомирі в 95-й окремій десантно-штурмовій бригаді. Під час повномасштабного вторгнення воював у Харківській області. Богдан неодноразово був поранений. Після довготривалої реабілітації його перевели до сил ППО.
Загинув 13 жовтня 2025 року. У воїна залишилися син, дружина, батьки, сестри. Поховали Богдана Ворчака в рідному селі.
* * *
45-річний Сергій Остапенко з Ріпок. Працював на різних роботах. Мобілізували до війська в листопаді 2022 року. Був прикордонником.
Загинув 16 жовтня 2025 року на донецькому напрямку. Поховали чоловіка на Піщанівському кладовищі в Ріпках. У нього залишилися мати та дві доньки.
* * *
30-річний Іван Войток з міста Бобровиця. Після закінчення навчання в коледжі працював у «Київському метрополітені» на посаді слюсаря-ремонтника ескалаторної служби, слюсарем з ремонту колісно-транспортних засобів у ТОВ «Інтерциклон». 17 квітня 2025 року чоловіка призвали на військову службу.
Загинув 17 жовтня 2025 року на херсонському напрямку. У чоловіка залишилися мати, батько та брат.
* * *
58-річний Юрій Васильєв народився в Естонії. Потім з родиною переїхав у Полтаву. Батько був військовим. Згодом Юрій опанував фах зварювальника та переїхав до Ніжина, де був оператором лазерної установки. У 2014 році добровільно долучився до АТО. Брав участь у боях на Донбасі та за аеропорт. Потім повернувся до цивільного життя. Коли почалось повномасштабне вторгнення добровільно долучився до лав ЗСУ. Службу ніс на посаді командира протитанкового підрозділу.
Загинув Юрій Васильєв 17 жовтня 2025 року. Попрощалися з воїном 25 жовтня в ніжинському соборі Всіх Святих.
* * *
47-річний Сергій Мринський з села Новий Биків Новобасанської громади Ніжинського району. Після служби в десантних військах працював слюсарем на Новобиківському цукровому заводі, потім на автозаправці. У липні 2024 року Сергій став до лав Збройних сил України. Служив стрільцем-помічником гранатометника.
З 23 серпня 2024 року воїн вважався зниклим безвісти. Лише 17 жовтня 2025 року стало відомо, що Сергій загинув 23 серпня поблизу села Водяне на Донеччині.
* * *
31-річний Вадим Колесников народився в Чернігові. Згодом з родиною переїхав до села Хлоп’яники Сосницької громади. 24 червня 2024 року добровільно став на захист України.
З 16 вересня 2024 року військового вважали зниклим безвісти. Нещодавно ДНК-експертиза підтвердила, що Вадим загинув на Донеччині. Попрощалися та поховали чоловіка в селі Хлоп’яники. У нього залишилися брат та тітка, яка його виховувала.
* * *
30-річний Петро Логвиненко з села Переволочна Сухополовʼянської громади. Працював у ТОВ «Наташа Агро», ТОВ «Батьківщина». На початку повномасштабного вторгнення працював у «Автостраді». Долучився до лав захисників у квітні 2022 року. Служив на донецькому напрямку. У листопаді 2022 року отримав важке осколкове поранення, лікувався. З грудня 2023 року служив у Прилуках. Помер 25 жовтня 2025 року. У чоловіка залишилися дружина, донька, батьки та брат. Поховали захисника на міському кладовищі Прилук.
* * *
54-річний Анатолій Степаненко з села Карпилівка на Срібнянщині. Працював трактористом і комбайнером у колгоспі «Дружба» та у СТОВ «Батьківщина». Одружився, разом з дружиною виховав трьох дітей. Згодом сім’я переїхала до села Горобіївка, де Анатолій Миколайович продовжив трудову діяльність. У червні 2024 року чоловіка мобілізували до лав ЗСУ. Загинув боєць 6 серпня 2025 року на донецькому напрямку. Поховали в рідній Карпилівці.
* * *
52-річний Геннадій Симоненко з села Лісові Сорочинці Сухополовʼянської громади. Працював на електромонтажному підприємстві «Електрон» у Прилуках. У травні 2023 року мобілізували. Був гранатометником. Пройшов Авдіївку, Покровськ.
13 січня 2024 року поблизу Костянтинівки Покровського району з військовим був втрачений зв’язок. З цього часу вважався зниклим безвісти. Рік і дев’ять місяців рідні сподівалися і вірили, що Геннадій живий. Але 21 жовтня 2025 року згідно з ДНК-експертизою рідним повідомили що він загинув. У Геннадія Симоненка залишилися мати, брат, донька та внук Максим.
* * *
37-річний Андрій Бєлов з міста Остер на Козелеччині. Разом з друзями відкрив фірму «Все для свята». У грудні 2022 року вступив до лав Національної гвардії України. 26 жовтня 2025 року загинув. Поховали воїна в селі Пухівка Броварського району, за місцем проживання рідних.
Джерело: "Вісник Ч", авторка Ольга САМСОНЕНКО
"Час Чернігівський" писав про таке:
- Загинув на покровському напрямку. У громадах втрати
- Служив оператором безпілотників у полку «Ахіллес». У громадах втрати
- Повернувся з Польщі в Україну і пішов до армії. У громадах втрати
Ще більше цікавої інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":
