Унікальний зразок вишивки Чернігівської традиції зберігають у фондах Стольненського краєзнавчого народного музею. Тонка робота, притаманна саме цьому регіону, вражає своєю майстерністю, а візерунки особливого рушника сповнені символіки.
За словами завідуючої Стольненським краєзнавчим народним музеєм Марини Авер’янової, це не просто вишитий рушник, а божник – рушник, призначений для прикрашання ікон.
«Цей божник несе в собі не лише художню, а й духовну цінність, - каже пані Марина. – Його поява в експозиції музею це не просто поповнення колекції, а акт великої шани до родинної пам’яті, до всієї нашої культури. Цей старовинний елемент домашнього інтер’єру – не просто витвір народного мистецтва, а жива пам’ять про минуле, про зв’язок поколінь, про любов до рідного краю».
Рушник до краєзнавчого музею передала місцева мешканка Дупло Валентина Василівна.
Божник належав її бабусі.
Традицію виготовляти спеціальні рушники-божники для ікон (які встановлювали на спеціальних полицях – божницях, вішали у покуті) започатковано з прийняттям християнства. Рушник засвідчував особливу пошану до святого образу (який не торкалися руками), домашнього іконостасу, був наділений функціями захисту, оберегу.
Божник вишивали на вузькому лляному полотні довжиною до 4 метрів, оздоблювали з одного краю та по кінцях. Розміщували так, щоб обрамити ікони зверху і з боків, але не затулити зображені лики.
Автор: Віталій НАЗАРЕНКО
"Час Чернігівський" писав про таке:
