Цього року Великдень 12 квітня. Коли і як пекти паски, запитала в Рогізках на Сновщині.
— Я завжди печу в суботу, — каже 60-річна Ніна КИРИЄНКО. Жінка працювала кухаркою і на приготуванні знається. — Опари не роблю, — ділиться своїм рецептом. — Печу одноразки.
— Як це?
— Заміс роблю увечері в п’ятницю, годині о 22.00. Завжди роблю на літр молока. Витрачається два кілограми борошна. Кладу три стакани цукру. Яєць багато не додаю. Усього п’ятеро. Пакетик ваніліну. Кладу саме ванілін, а не ванільний цукор. Олії ллю на око — з пів стакана. Масла грамів 100-150. Можна сметани трішки. А можна й без неї. Корова в мене своя, як є — чому б не додати, — посміхається жінка. — До ста грамів дріжджів туди. Солі добру дрібку — просто для балансу.
Вчиняю все зразу. Замішую добре. Потім додаю родзинки, трішки олії. І домішую повністю. Ізюму кладу не більше склянки, але хто як полюбляє.
І залишаю в теплому місці. Ставлю на черінь. У мене є пластмасове відро з кришкою, у ньому й залишаю. І з цього літра, що я вчинила, виходить повне десятилітрове відро. Встаю о другій ночі, перевіряю: якщо піднялося швидко, приминаю. І тісто знову підходить. А о четвертій ранку підіймаюся, дивлюся, як підійшло.
Якщо не піднялося як треба, можу ще годинку поспати. Не страшно, я завжди рано встаю. У мене приготовані каструльки, формочки. Більше подобаються емальовані каструлі — дво-, трилітрові. А є куплені форми. Змащую всі маслом або смальцем.
Кладу тіста на третину. Доки в печі топиться, тісто у формах підходить. Десь годину. Форми мають заповнитися. У печі паски ще трохи підіймуться. Жар розгребла. Якщо багато, трохи вигребла. Ставлю форми на підставочки. У мене такі, наче гільзи, — показує чавунні короткі циліндри. — Можна на кирпичах. А якщо піч не крива — просто на поду. Паски печу тільки в печі. Тим паче, що духовка в мене невелика. Може верх припектися.
— Чим змащуєте?
— Яйцем. Без цукру. Просто розбовтала, змастила — і в піч. Якщо там жаркувато, бачу, що припікаються, намочую водою газету і кладу зверху. Дістала форму, накрила, знову в піч поставила.
— А не припечатується назва? Напис «Вісник Ч» на пасках був?
— Ні, — сміється Ніна. — Під низ пергамент не кладу. І так добре виймаються з форми. Печуться в середньому годину. Готова паска робиться легкою. Або зубочисткою поштрикати — якщо суха, то й паска готова. А ще запах! Тим мені і подобається їх у печі пекти, що в хаті пахне паскою.
— Пробуєте паску зразу з печі?
— Ні. Зразу прикрашаю. Дістала, трохи очахла. А я роблю глазур. З желатину. Додаю до пачки швидкорозчинного дві ложки води, цукру трохи більше за желатин. Збиваю міксером і зразу покриваю паски. Бо швидко застигає.
— Без білків?
— З білків не люблю. Раніше робила. Глазур липне, кришиться. А ця — ні. Це єдине, що я з інтернету взяла, — зізнається Ніна. — Покриваю паски глазур’ю і присипкою якою-небудь зверху посипаю. Прикрас багато не наліплюю. Хіба внучка щось придумає.
Сирницю — у духовці в силіконовій формі
Сирну паску — сирницю — робить Наталія Терещенко, дочка Ніни Григорівни.
— На кілограм сиру — два яйця, цукру біля стакана, трохи солі і більше пів склянки манки. Борошна не додаю. Пів пачки розтопленого вершкового масла.
Розмішую погружним блендером. Якщо сир грудками, добре перебиває. А якщо м’який, то можна і без блендера замісити.
Додаю родзинки, перемішую і залишаю на годину. Щоб манка набухла й увібрала всю рідину.
Випікаю в силіконовій формі. Трішки її мазонула олійкою чи маслом. Ставлю в духовку. Печу на середньому вогні з годину. Як бачу, що зверху коричнева кірочка і боки від форми відійшли, готова. Виймаю. Нічого не прилипає.
Джерело: "Вісник Ч", авторка Олена ГОБАНОВА. Фото авторки
"Час Чернігівський" писав про таке:
- У прикордонному селі паски не святили: батюшки нема, у небі літали дрони
- У пекарні на прикордонні випікали паски: що кажуть покупці
- Усі діти із селищної громади отримали паски до свята
Ще більше інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":
