У Понорницькій громаді чекають переселенців. Особливо жителів багатостраждальної Семенівщини. Тим із них, які захочуть переселитися до цієї громади, не треба самим шукати житло. Селищна рада взяла це на себе. Обіцяють навіть допомогу з організацією переїзду.
— Щоправда, будинки у нас в основному без вигод. Опалення — пічне. Вода — на вулиці. Але є електрика. І головне — дах над головою. Для тих, хто втратив свій дім і втомився від постійних обстрілів, чим не вихід? Приїжджайте і живіть у більш безпечних та спокійних умовах. Можете тимчасово, можете постійно. Якщо житло підходить, з часом його можна викупити. Ціна — від 50 тисяч гривень, — говорить Олена Бибік, начальниця загального відділу селищної ради, яка працює з переселенцями.
Понорницька громада почала приймати біженців із перших днів повномасштабного вторгнення. Щоб забезпечити всебічну підтримку та захист цієї категорії громадян, рішенням виконкому була утворена рада з питань ВПО при селищній раді. Її завдання — шукати шляхи найшвидшої інтеграції переселенців у громаду, розв’язання проблем, які в них виникають, тощо.
На сьогодні тут зареєстровано 1085 внутрішньо переміщених осіб, у тому числі 110 — із Семенівщини. Кількість приблизна, бо одні приїжджають, інші виїжджають. Найбільше переселенців в Авдіївському старостинському окрузі.
— Є з Донецької області, є з Чернігівської: із Семенівщини, Новгород-Сіверщини — Янжулівки, Костобоброва, Хотіївки, Буди- Вороб’ївської, Грем’яча тощо, — уточнює староста Валентина Ментій. — Одні вже викупили житло, щось ремонтують чи переробляють на свій смак. Інші ще вирішують.
— Роботу можна знайти? — запитую.
— Якщо є бажання, можна, — каже Валентина Іванівна. — Хтось влаштувався до фермерів, хтось задіяний на громадських роботах.
Як приклад того, що можна влаштуватися і за фахом, розповідає про 42-річну переселенку Олену Шкалаберду:
— Вона у себе в Грем’ячі очолювала школу. А в нас стала директоркою ліцею.
Ліцеїв (з 11-річним навчанням) і дитсадків у громаді по два — в Понорниці та Авдіївці. І дві гімназії-дев’ятирічки: у Крисках та в Деснянському. Харчування в усіх закладах безкоштовне. Це забезпечила селищна рада.
У громаді є постійне автобусне сполучення. Дороги — не чекаючи планових ремонтів — за можливості лагодять власними силами. Скажімо, недавно привели до ладу ділянку на шляху від Крисок до Понорниці.
Цією ж дорогою шкільний автобус возить у центр громади й учнів 10-11 класів — на уроки до ліцею.
Щоб убезпечити доїзд школярів до навчальних закладів за несприятливих погодних умов (через особливості ландшафту на шкільних маршрутах багато поворотів і підйомів-спусків), запланували придбати грейдер.
Аби пришвидшити це, створили спеціальний проєкт — для участі у Всеукраїнському конкурсі «Громада на всі 100», переможець якого отримає близько 100 тисяч доларів США. І хоч за перше місце змагаються понад 260 громад з усієї України, у Понорницької є неабиякі шанси перемогти - за підсумками першого етапу конкурсу вона набрала 46,5 відсотка голосів від загальної чисельності населення ТГ. Цей результат — свідчення єдності мешканців громади і ще один аргумент за переселення сюди. Хоча головним нині, звичайно, залишається те, що на Понорниччині відносно спокійно.
— Хоч сьогодні можемо надати для переселенців близько 30 будинків, — говорить Олена Бибік.
Джерело: ГАРТ, авторка Марія ІСАЧЕНКО, Понорницька ТГ на Коропщині.
"Час Чернігівський" писав про таке:
