На Чернігівщині прощались із чотирма загиблими бійцями. Юрія НЕЧАЯ поховали у Киїнській громаді, Владислава КАРАНДАШЕВА - у Чернігові, Олександра КУЗЬМЕНКА - у Понорницькій громаді, Євгена БІЛОРУСА - у Бобровицькій.
Солдат Юрій НЕЧАЙ народився 16 листопада 1972 року у Чернігові. Після початку повномасштабної війни долучився до лав оборонців України. Службу ніс на посаді стрільця-помічника гранатометника механізованого відділення.
Загинув 13 квітня 2024 під час виконання бойового завдання на Луганщині. Попрощалися із бійцем у Чернігові, поховали на кладовищі села Трисвятська Слобода, Киїнська громада.
Солдат Юрій Нечай
Прощання із солдатом Юрієм Нечаєм у Чернігові
Молодший сержант Владислав КАРАНДАШЕВ народився у Чернігові 12 квітня 1991 року. Навчався у школі №12, згодом перевівся до школи №30, яку і закінчив. У 2009 році проходив строкову військову службу, після цього вступив до Чернігівського юридичного коледжу, по випуску отримав військове звання "лейтенант внутрішньої служби". Продовжив проходити службу у підрозділі швидкого реагування Лук'янівського СІЗО у Києві.
До лав оборонців долучився у 2023 році, спочатку виконував завдання у складі роти охорони Чернігівського ОТЦК та СП, з часом долучився до окремої мотопіхотної бригади на посаду гранатометника стрілецького відділення. Загинув 19.04.2024 року під час виконання бойового завдання на Харківщині. Попрощалися у Чернігові, поховали на Яцево.
Прощання із молодшим сержантом Владиславом КАРАНДАШЕВИМ
Старший солдат Олександр КУЗЬМЕНКО народився 8 липня 1995 року в селі Авдіївка, Понорницька громада. Там ріс і закінчив школу, після навчання проходив строкову військову службу. Служив у Севастополі та Бердянську.
У 2023 році долучився до лав ЗСУ, служив стрільцем-помічником гранатометника в окремій аеромобільній бригаді, боронив східні кордони України.
7 березня 2024 року під час виконання бойового завдання на Луганщині тримав мінно-вибухову травму. Проходив лікування на Київщині, з часом переведений до шпиталю на Львівщині, де 24 квітня 2024 року серце воїна зупинилося.
Попрощалися та поховали бійця у селі Авдіївка.
Прощання із Олександром КУЗЬМЕНКОМ у Понорницькій громаді
Солдат Євген БІЛОРУС народився 9 жовтня 1979 року в селі Новомиколаївка Запорізької області. Освіту здобував у середній загальноосвітній школі села Воскресенка на Запоріжжі. Потім закінчив ДНЗ «Мелітопольське професійне училище залізничного транспорту», опанував професію "Машиніста електровозів і тепловозів". Також навчався у Дніпровському національному університеті залізничного транспорту.
Після закінчення першого курсу проходив строкову військову службу у складі Прикордонних військ України. На малій батьківщині займався сільським господарством, розвивав тваринницьке виробництво. У 2014-му вперше став на захист України, боронив Донеччину. У 2016-му уклав контракт, а після його закінчення певний час працював на Броварському алюмінієвому заводі, у той час почав проживати в селі Рудьківка Бобровицької громади на Чернігівщині.
У лютому 2021 року повернувся до війська, обіймав посаду механіка-водія розрахунку протитанкового артилерійського взводу. Після початку повномасштабної війни продовжив боронити Батьківщину.
Загинув 26 травня 2022 року у бою на Донеччині. Попрощалися із бійцем та поховали у Бобровиці.
Прощання із Євгеном БІЛОРУСОМ у Бобровиці
Джерело: Чернігівський ТЦК та СП
