Чернігівці згадують як палала історична споруда по вул. Шевченка, в ній розміщувалося регіональне управління СБУ. Нині є плани стосовно реконструкції будинку у рамках проєкту Re:Create.
25 лютого, на другий день повномасштабного вторгнення, загорівся дах будівлі (та, що над дорогою, на вулиці Шевченка в Чернігові). Потім вогонь перекинувся далі, двоповерхове приміщення вигоріло повністю. Співробітників у той час не було. Згорів архів.
Тепер же, крізь пусті віконні отвори, помітно, що на стінах немає ні дранки, ні штукатурки - лише гола цегляна кладка.
З очевидцями масштабного загоряння поспілкувалося чернігівське видання «Весть».
Згадує той день 82-річна Світлана Ховріна, яка живе в хрущовці навпроти:
— Ми ховалися в підвалі нашої п’ятиповерхівки. Коли переставало бахкати, хтось з сусідів виліз на вулицю. А коли повернувся, сказав: «Прилетіло в СБУ». Що туди прилетіло, ми не знаємо. Тоді ж Бобровицю, Новоселівку відбивали, літаки кружляли. Снаряди з усіх боків падали. Можливо, і наші недоцілили.
Я і сусіди вийшли на вулицю — дим чорний стовпом. Дах будівлі СБУ був з металочерепиці, вигорів.
Приїхало три пожежні. А гасила чомусь тільки одна. Я сильно боялася, щоб на нашу п’ятиповерхівку вогонь не перекинувся. Подзвонила пожежникам, кажу: «Що ж це таке, дві машини стоять, нічого не роблять». А вони: «Так треба». Диміло воно чотири доби, — веде на свій балкон, з якого добре видно сіру будівлю СБУ. — Чотири доби я не закривала очей, дивилася у вікно і плакала. Добре, що мій дід був вдома.
Через тиждень після того, як російські війська відступили і в місті стало тихо, пара з нашого будинку повернулася перевірити своє майно. Приїхали на велосипедах. Сфотографували вигоріле СБУ, усім же цікаво. Чергові їх забрали, довго тримали. Ми ще за їхніми велосипедами дивилися, щоб ніхто не вкрав.
За словами жінки, робіт там зараз ніяких не проводять. Довго висіли залишки обгорілі, сміття, прибрали тільки місяць тому.
У підвалі нас багато було, прилягти нема де. Дітки маленькі з усієї округи. Я ніч сиділа. Коли закінчувалася комендантська година, приходила в квартиру і тільки тоді засинала. Сирена за сиреною. Замучилась, вирішила — не хочу в підвал, буду бігати у ванну кімнату. Чоловік жодного разу не спустився, у квартирі був.
Сусіди квартиру здавали якимось військовим. На вулиці бахкає. А він прийшов напідпитку серед ночі. Гупає у двері, ніхто не відчиняє. Ось результат, — показує дірку на стіні біля сходів у під’їзді, розміром з кулак. — Узяв і вистрелив. Сусід, депутат Ігор Полуян, викликав поліцію.
До війни ми з дідом хотіли виїхати на батьківщину, у білорусь. Дожити старість. Там будинок батьківський лишився. Михайло, чоловік, колишній футболіст чернігівської «Десни», — дістає чорно-біле фото 1967 року. — Тренер переманив його до Чернігова, а сам перебрався в Гродно. А ми тут і осіли, 57 років — у цьому будинку. Ми вже своє віджили. Погано, що молодих це спіткало. Молю Бога, щоб ми були в Європі. А в білорусь уже не хочу.
Згадує 43-річний Ігор Полуян, депутат Чернігівської районної ради:
— Коли прилетіло, мене вдома не було, але як горіло, бачив, — каже Ігор. — Обговорювали це всі, диміло воно довго. Будівля стара, всередині тліла дранка. Як на мене, прилетіло з боку Бобровиці. Два прильоти були, чіткі і точні. Снаряди. Знали, куди цілилися.
Попри той факт, що родина Полуян вирішила, що лишиться вдома, згодом все ж таки виїхали у Німеччину. Ігор Полуян скористався нагодою, поїхав у відрядження та у волонтерських справах, родину забрав з собою.
— Це колишня будівля суду, — каже про приміщення СБУ 57-річний Ігор Ігнатенко, чернігівський історик-краєзнавець. — Після пожежі заглядав всередину. Лише коробка стоїть. Стеля, перекриття між поверхами були з дерев’яних товстих балок. Вони вигоріли.
Найбільше в цій історії шкода архів. Те, що я чув від офіційних осіб, паперовий варіант знищений повністю. Зберігався, наскільки я знаю, на другому поверсі.
Ігор Кулик, директор Архіву національної пам’яті, розгніваний:
«Росіяни знищили архів Служби безпеки на Чернігівщині. Це означає, що документів про репресованих за часів СРСР із Чернігівщини більше немає. Про це у своєму телеграм-каналі повідомляла екс-уповноважена Верховної Ради з прав людини Людмила Денісова.
У підрозділі СБУ в Чернігові зберігалися значні масиви документальних матеріалів: близько 13 тисяч справ на репресованих, а також документи радянської спецслужби — накази, переписки, особові та агентурні справи ХХ століття.
На жаль, частина українців уже ніколи не зможе дізнатися правду про своїх родичів, які були репресовані радянським режимом».
— Жоден співробітник тоді не постраждав. Усе, що було всередині — вигоріло, — підтвердив 49-річний Ярослав Молочко, речник СБУ в області. — І архів. Якась частина документів була оцифрована, але не все. Будівля 1905 року. Капітальний ремонт приміщення був ще до Майдану. Фасад оновлювали два роки тому. Після перемоги будемо відновлювати.
Управлінням СБУ в області з 13 листопада 2020 керує 41-річний Євген Нетужилов. 25 березня президент Володимир Зеленський присвоїв йому звання бригадного генерала.
Читати також: Мами гуляли, діти позгорали: подробиці пожежі на Ічнянщині, де загинули 2 дітей
