«Ледь не збив машиною з білим хрестом, ударив два рази кулаком у голову». За пів року справу не передали до суду, слідчий слухавку не бере...
Тамара ЛИСЕНКО з Ніжина працювала в пекарні. Звільнилася, бо тепер постійні головні болі. Отримала третю групу інвалідності по зору. Окулісти поставили діагноз — відшарування сітківки на лівому оці внаслідок травми. Треба робити операцію. Лікується в нейрохірургічному відділенні обласної лікарні. Жінка постраждала 7 березня цього року.
— За мене зараз і заступитися нікому, — тримає папку з медичними висновками Тамара Лисенко 25 серпня біля нейрохірургічного відділення обласної лікарні. — Усі мої на фронті: троє синів, чоловік і зять. На запорізькому, лиманському напрямках, під Бахмутом. Усі добровольці, пішли 27 лютого минулого року. Воюють там, аби в тилу таке робилося? Щоб тут з матері безкарно знущалися?
У центрі Ніжина Тамару збила машина з білим хрестом (на таких їздять військові медики). Потім той, хто був за кермом, наздогнав жінку і два рази вдарив кулаком у голову.
— Старший син Руслан раніше працював у Києві в поліції. Приїздив у відпустку на декілька днів. Знайшов слідчого. Той йому сказав, що бив мене військовий, медбрат з бахмацького військкомату. Син дзвонив до воєнкома, той сказав, що в них таких немає. А слідчий Юрій Приходько слухавку від мене вже не бере.
Із того, що нам самим вдалося з’ясувати, за кермом був Сергій Щербак. За нашими даними, працював медбратом у неврологічному відділенні Ніжинської міської лікарні. Зараз, можливо, служить.
— Я питала слідчого, чи долучив він до справи відео з камер відеонагляду, — жінка показує витяг з Єдиного реєстру досудових справ. Дата реєстрації справи 8 березня цього року.
У короткому викладі справи написано: «7 березня близько 15.00 по вулиці Станіслава Прощенка в Ніжині біля базару незнайомий чоловік наніс тілесні ушкодження. Кримінальне провадження відкрите за статтею 125 ч.1 («Легкі тілесні ушкодження»). Дізнавач Ю. Приходько, прокурори, які здійснюють процесуальне керівництво: Д. Шатілов, С. Коворотна, Р. Харлан».
— Слідчий сказав, що на одній камері він, на іншій я. В принципі, можна розібрати, що він бив. Але справа пів року теліпається в комп’ютері. Спочатку говорили, що він військовий, а зараз уже пішли розмови, що цивільний. За пів року слідство не вручило нікому підозру, справа не дійшла до суду.
— Лежала в Ніжинській районній лікарні, у колінах збирається рідина, — згадує 7 березня Тамара Іванівна. — Після обіду в аптеці при лікарні необхідних ліків не було, пішла в місто. Добралася до базару. На тротуарі машини стояли як попало. Дивлюсь, якесь авто катається: то під’їде, то від’їде. Почекала трохи. Машина схожа на пиріжок, темного кольору. Спереду, на лобовому склі, і ззаду був намальований білий хрест. Чоловік цей був одягнений в цивільне.
Автівка зупинилася, водій балакав по телефону. І я почала переходити дорогу, а він поїхав на мене. Аж повисла на капоті. Тиск піднявся, обличчя почервоніло. Ляпнула рукою по капоту: «Ти ж дивися, куди їдеш». І пішла. А він наздогнав: «Алкоголічка ти, накололася». Я йому: «Чого ти мене чіпаєш? Ледь не наїхав, тепер обзиваєш». Підійшов і гахнув кулаком у голову, поцілив між лівим оком і вухом. Лице запекло.
Підійшла до нього, взяла руками за плечі, питаю: «За що ти мене вдарив?» А він мене в те саме місце кулаком вдарив удруге. Стало зле.
Люди проходять повз, тільки дивляться. А я не знаю, що робити. Набрала чоловіку на фронт: «Мене побили». «Він там? — питає, — дай слухавку». А той: «Мені на твого чоловіка...» і матюками обклав.
Чоловік каже: «Викликай поліцію, «швидку». Я так і зробила. Зафіксували час виклику, 16.00. Повезли в лікарню. Викликали травматолога. На обличчі вже виступили гулі, гематоми. Побої зафіксували. І почали оформлювати документи, аби покласти в неврологічне відділення. Добу стояла миска біля ліжка, блювала. Медсестра ходила купувати ліки, санітарочка водила під руки на МРТ. Наступного дня сама пішла купувати ліки, а в палату вже вели працівниці аптеки.
З поліції до мене не приходили тиждень. На восьмий день побув дізнавач. А ще через тиждень прийшла колишня завідуюча відділенням, каже: «Ви виписані». Як? У мене голова болить, погано. «Якщо вам щось треба, я дам телефон психіатра. На цю тему перестали балакати».
Джерело: "Вісник Ч", авторка Юлія СЕМЕНЕЦЬ
"Час Чернігівський" писав про таке:
