У громадах Чернігівщини прощались із захисниками, які загинули на російсько-українській війні.
* * *
В’ячеславу Дорошенку навіки 38. З села Бакланова Муравійка на Куликівщині. У грудні 2022 року чоловіка мобілізували до лав ЗСУ, до 72-ї ОМБр імені Чорних Запорожців. Був поранений, продовжував нести службу.
У 2024 році перевели до батальйону безпілотних систем «Булава», літав на дронах на Херсонщині. В’ячеслава Дорошенка неодноразово нагороджували: грамотою за сумлінне виконання службових обов’язків, відзнакою президента України «За оборону України», почесним нагрудним знаком «Золотий хрест», пам’ятним нагрудним знаком «Захиснику Вітчизни», медаллю «За відвагу», відзнакою «За розмінування».
Загинув воїн 28 січня 2025 року. Офіційно підтвердили через понад сім місяців. У скорботі дружина, два сини, батьки та сестра.
* * *
39-річний Роман Бугаєв з Коропа. У травні 2025 року чоловіка призвали до лав ЗСУ. Він був навідником кулеметного взводу роти вогневої підтримки штурмового батальйону. Загинув солдат 13 вересня 2025 року в Запорізькій області. Попрощалися з бійцем у Коропі, поховали на Михайлівському кладовищі.
«У Коропі в Романа не залишилося рідних, тож в останню путь захисника провели його земляки», — написали в громаді.
* * *
27-річний Дмитро Кручок з Лосинівки на Ніжинщині. Після закінчення школи отримав фах фармацевта в Міжнародній академії екології та медицини в Києві. У 2017-2018 роках проходив строкову службу на Сумщині. До вступу в ЗСУ жив у Києві і працював касиром у супермаркеті «Сільпо». За кілька місяців до повномасштабного вторгнення чоловік перейшов працювати на заправку WOG.
До лав ЗСУ вступив у лютому 2022 року. Служив у 412-му окремому полку безпілотних систем «Немеліс». 16 вересня Дмитро Кручок загинув під Балаклією на Харківщині. Попрощалися з бійцем 22 вересня в Ніжині, поховали на кладовищі в рідній Лосинівці. У нього залишились батьки та сестра.
* * *
48-річний Анатолій Кича проживав у селі Любечанинів на Козелеччині. Уперше Анатолій став на захист України у 2015 році як учасник АТО. У квітні 2022 року вдруге приєднався до лав Збройних сил України, мав звання сержанта.
За мужність нагороджений нагрудним знаком «Золотий хрест» та медаллю «За поранення». Майже два роки чоловік вважався безвісти зниклим. За результатами ДНК-експертизи підтвердили, що він загинув. Сталося це 5 жовтня 2023 року.
* * *
46-річний Олексій Шишков з Макошиного на Менщині. Жив у Києві, працював інженером-електронником у компанії, що розробляла та встановлювала високотехнологічне обладнання.
15 березня 2022 року разом з рідним братом Володимиром пішов добровольцем до війська. Спершу Олексій служив у 95-й десантно-штурмовій бригаді, а згодом через стан здоров’я його перевели до 241-ї окремої бригади територіальної оборони.
20 травня 2024 року під час боїв у районі села Перемога Покровського району на Донеччині Олексій зник безвісти. Його загибель підтвердили через рік за результатами ДНК-експертизи.
Попрощалися з Олексієм Шишковим та поховали в Макошиному. У нього залишився лише молодший брат Володимир, який на війні.
* * *
37-річний Віктор Кученок з села Троїцьке Новгород-Сіверської громади. Працював в аграрній компанії «Росток-Холдинг». Останнім часом — водієм у новгород-сіверській лікарні ветеринарної медицини. У 2023 році Віктора Кученка мобілізували до лав Збройних сил України.
Загинув боєць 6 вересня 2025 року. Поховали в рідному селі. У нього залишилися дружина та два сини.
Джерело: "Вісник Ч", авторка Ольга САМСОНЕНКО
"Час Чернігівський" писав про таке:
- Завфермою загинув під Бахмутом. У громадах втрати
- Загинув солдат із Чернігівщини - родичів у громаді немає
- Врятував пʼятьох, а сам загинув: у громаді попрощалися із захисником
- «Війна забрала у дітей батька»: у прикордонній громаді загинув захисник, у минулому аграрій
