Андрій Лось з Сосниці повернувся з російського полону. Пробув там пів року в умовах, які складно уявити, а ще важче пережити.
За цей час його рідні не мали жодної звістки. Сьогодні Андрій удома.
З 6 травня ще 205 українських захисників удома. Обмін пройшов на кордоні з Білоруссю, у пункті пропуску «Нові Яриловичі».
Зустрічали звільнених з полону захисників у Чернігові. У лікарні вони помилися. Їм дали новий одяг, телефони. Смачно погодували. Потім воїнів оглянули лікарі та направили далі на реабілітацію, в інші заклади.
Поряд з Андрієм Лосем стояли дві жінки, міцно тримаючи його під руки.
— Не відпустимо, доки батьки не побачать, — каже Надія СКРИПКО, тітка, рідна сестра матері. — З дому їдуть. Це 80 кілометрів.
— От-от, на під’їзді вже, — радіє Людмила КИСЛОВЕЦЬ, хрещена.
За мить очі Андрія сяють. Він бачить матір Ірину та сестру Софію. Підбігають, обнімаються, довго плачуть. Від радості.
— Летіли сюди так, що поліція зупинила, — втирає сльози Ірина ЛОСЬ. — Трохи перевищили швидкість. Пояснили поліціянтам, що причина поважна. Їдемо до сина на обмін. Відпустили без штрафу. Зараз батько буде, машину паркує.
Через хвилину до сина підбігає батько Олег. Намагається по-чоловічому триматися, але сльози котяться і по його щоках. Щосили притискає Андрія до себе. Вітається з сином за руку. Цілує в носа.
— Андрій за спеціальністю кухар. У Чернігові закінчив коледж, — розповіла мати. — За кілька місяців до укладання контракту натякав періодично, що піде служити. Але я не сприймала серйозно. Аж раптом подзвонив і сказав, що пройшов медичну комісію та йде на війну. Останнє місце служби — 123-тя окрема бригада територіальної оборони.
— Коли потрапив у полон?
— 26 жовтня 2024 року подзвонив і сказав: «Іду на завдання, не хвилюйся. Чекай. Через 10 днів передзвоню». І ці 10 днів розтяглися на довгі пів року полону. Зник на Донеччині, під Вугледаром, у районі села Богоявленка.
Зверталися у військкомат, Координаційний штаб. З 5 листопада Андрій вважався безвісти зниклим. Через місяць, 4 грудня, російська сторона підтвердила, що син у них. 15 листопада в інтернеті з’явилося відео з ним у полоні. Видихнули трохи — син живий. Стали боротися за його повернення.
У полоні Андрій схуд кілограмів на 15. Вибито багато зубів.
— Доки чекали батьків, племінник розповів, що в полоні змушували працювати. Навіть платили гроші. За них купував собі цигарки та їжу, — розповіла Надія Скрипко. — Запитала про побиття. Промовчав.
* * *
6 травня додому також повернулися ще троє наших земляків. 24-річний Станіслав Васюк з міста Семенівка. Пробув у неволі три роки. 23-річний Андрій Афонін з села Козляничі на Сосниччині. Потрапив у полон 14 березня 2023 року. Та 35-річний Олександр Скалацький з Ніжина.
Джерело: "Вісник Ч", авторка Ольга САМСОНЕНКО. Фото авторки
"Час Чернігівський" писав про таке:
- Колишній азовець, якого в рф засудили на 20 років, передав із полону листа рідним
- До Чернігова під час крайнього обміну повернули похресника відомого адвоката та ексрадника Кличка
- Тримали в ямі, повибивали колінні чашки: під час квітневого обміну із рф повернули танкіста з Чернігівщини
Ще більше цікавої інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":
