Чернігів та область все дедалі частіше згадуються на шпальтах відомих європейських та американських видань: The Sun, The Dailymail, CNN, тепер от на черзі знакове французьке медіа Liberation - його автор Стефан Сіоанн, фото - від Маріон Пе. Вони побували у точці, де сходяться кордони трьох країн - Росії, Білорусі та України - у Сеньківці. Нині саме ділянка вздовж усього російсько-білоруського кордону у межах Чернігівщини - служить постійним джерелом напруги. Бо щонайменше у кількох десятках кілометрах звідти відбувається постійне скупчення російської сили та техніки.
Враження, яке передає автор у матеріалі - стрес та напруга накопичуються у Києві, натомість тут, на кордоні - панує вражаюча тиша і дуже важко віриться в те, що повномасштабна війна може сплахнути будь-якої миті.
Стефан Сіоанн пише, що “у Чернігівській області (північ), на цьому магнетичному місці, є географічний контактний пункт, де є разом Україна, Білорусь і дотична Росія. Колись символ дружби, позначений стелою, побудованою в 1975 році, сьогодні це зона всіх небезпек, де поруч російська армія має танки і ракети, аж до Києва, який всього за 200 км звідси, де тепер замість дружби панує недовіра місцевих жителів”.
Французький кореспондент-документаліст разом з фотографом поспілкувалися з жителями Сеньківки. Публікуємо уривок з матеріалу
На місці зустрічі України, Росії та Білорусі колись символом дружби та союзу, три нації дивляться один на одного, наче витесані з мармуру. Поки війська зосереджені на російському та білоруському боках, на українській стороні, здається, панує зневіра, дивне затишшя перед можливим штормом.
Це історія про незвичайний монумент, посеред якого стоїть стела. Суворий пам’ятник урочисто відкрито в 1975 році в ім’я дружби між народами. Потерті барельєфи й досі розповідають у соцреалістичному стилі спільну історію слов’янських народів. Навколо цієї споруди з усіх трьох боків зміяться шляхи та кордони.
«Місцеві називають це місце «Три сестри», — вказує Сергій Хоменко, начальник прикордонної служби у Сеньківці. Місце, де зустрічаються три країни: ми щойно вийшли з України, ми в нейтральній зоні. Виїхавши з кільцевої розв’язки праворуч, ви потрапляєте на територію Росії. А на наступному виїзді, ліворуч, ви в Білорусі».
«Тут все спокійно», – продовжує Сергій Хоменко. Це здається дуже далеким, занепокоєння української столиці за 230 кілометрів, дедалі більше враженої інформаційною війною, в якій беруть участь росіяни та західники. Наразі відчутної напруги на кордоні немає, ми працюємо у звичному режимі». Щодня кордон перетинають триста людей, а також сотня вантажівок. У два рази менше, ніж зазвичай у ці часи пандемії. Іноді українські охоронці відвертають «підозрілих російських водіїв, які не можуть пояснити, що вони тут роблять».
Щоправда, у деяких багажниках час від часу знаходять стрілецьку зброю.
Про автора
Стефан Сіоанн - частий гість в Україні, спікер на численних творчих зустрічах, зокрема, на Львівському медіа форуму.
Французький журналіст і продюсер документальних фільмів. У 2014 році висвітлював війну на Донбасі як кореспондент газети Le Figaro та інших медіа.
У 2016 році створив продакшн East Roads Films, яка підтримує креативні та авторські документальні фільми з України. Стефан був продюсером фільму «Домашні ігри» режисерки Аліси Коваленко, а зараз копродюсує стрічку «Експедиція 49».
