Шкребки для посуду рятують від ожеледиці. На кухні вони є в кожної господині. Надягнув на чоботи і пішов. Продають у відділах побутової хімії. Принаймні, так пише інтернет. А чи діє?
31 січня 70-річний Петро РОДІН з Соколівки (Гончарівська громада) зранку йде на Десну. На зимову риболовлю. На ногах рибальські чоботи. Слизькі.
— Про шкребки, якими господині каструлі чистять, чули? — чіпляюся.
— Чув. Але на собі не випробовував. Не знаю, чи допомагають.
— Спробуємо? — дістаю з сумки пару новеньких шкребків. В «Аврорі» пара коштує 17 гривень.
— Про ці шкрабалки багато в інтернеті пишуть, — підходимо до крутого спуску. — Отут спускаємось. Завжди йдемо і падаємо. Один раз на льоду так ступив, — пригадує історію. — З машини виходив. А під рукою бур був. Послизнувся, упав на нього. Два ребра поламав. Два місяці тяжко було!
Чоботи в мене спеціальні, для рибалок. Усередині тепла панчоха. Шкарпетки надягаю і ноги не мерзнуть.
А чи налізуть ці дряпалки на мої величезні чоботи? — розпаковує. Шкребки для миття посуду, резинки для волосся. Добре розтягуються. — Пробуємо, — розтягує на максимум, просовує чобіт. — Налізли.
Кажуть, щоб був кращий ефект, треба розпушити. Щоб на весь чобіт була надіта. Але і так добре. Пробуємо йти, — повільно починає спускатися гіркою. — Тримає! Бачите, не їду. Ходити можна. Навіть намагаюся проїхатись, а не виходить. Це ж ми з гори спускаємося. А як іти рівною дорогою — взагалі буде добре.
Як поїду в Остер, куплю. Ці якісь дрібні. Можливо, у продажу є більші? — розмірковує. — Щоб надовше вистачило. Ефект у цупкіших кращий буде.
Шкребки за 17 гривень на рибацьких чоботах
— Це ти м’які взяла, — по-хазяйськи оцінює шкребки з «Аврори» Тетяна ЦОМБУЛОВА з сусіднього Максима. У сільському магазині шкребки коштують 15 гривень. У наборі три штуки. — Розтягуєш, натягуєш на ногу і ман…дуєш, — трьома словами описує процес. — Де ж ти їх купила? — роздивляється упаковку. — Наша Наташа кращі продає. Твої й псувати не хочу, — вмовляю надягти, пройтися по кризі. — Ходжу в дутиках. Широкі. Як я їх натягну? Розтягнулося, як панчоха. Усе діряве. Довго не походиш, — усе таки пройшлася в шкребку дорогою.
У Максимі живу з 2005 року, — розказує про себе. — Перебралися з Києва. Тут батьківський будинок чоловіка. Дім був як дача. Чоловік пішов на пенсію, приїхав сюди. Провів у хату воду. Зробив туалет, ванну. У Києві покинула все і перебралася. Тепер ми великі городніци.
Джерело: "Вісник Ч", авторка Юлія СЕМЕНЕЦЬ. Фото авторки
"Час Чернігівський" писав про таке:
- Шкарпетки поверх бурок, льодоступи та народні способи: як ходити, коли слизько
- Обледеніння мереж і небезпечні дороги: як циклон вплинув на Чернігівщину
- Аграрії, комунальники, облавтодор: хто і як гребе сніг в громадах?
Ще більше інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":
