40-річний Дмитро СОВА — відомий український актор. Знявся більше ніж у 70 стрічках: «За законами воєнного часу», «Офіцерські дружини», «Острів непотрібних людей», «Гречанка», «Сувенір з Одеси», «Село на мільйон», «Папараці», «Катерина», «Свати-3», «Свій чужий син», «Покоївка», « Секрет майя», «Фото на недобру згадку», «Мереживо долі», «Морська поліція. Чорноморськ» та інших. Також зіграв в історичній драмі Януша Заорського «Польська сибіріада». У «Секреті майя» виконав пісню, що увійшла до саундтреку фільму. Був каскадером у фільмі «Тарас Бульба». Має численні роботи з дубляжу.
Він родом з Прилук. Там і зараз живуть його батьки, Наталія Григорівна та Павло Петрович. Дмитро займався кікбоксингом, боксом та верховою їздою. Два роки, як одружений з акторкою 30-річною Дар’єю Легейдою.
З 23 жовтня Сова, після учебки, на фронті. Служить у сьомій бригаді тактичної авіації (авіаз’єднання Повітряних сил).
Що розповідають у Прилуках
Дорогу в професію Дмитрові та його старшому брату Петру (нині йому 44 роки, і він теж актор театру і кіно) дала в Прилуцькому дитячому музичному театрі його керівниця Тетяна ПОГРЕБНЯК.
— Дмитро — талант. Тільки він до мене прийшов на заняття, відразу зрозуміла — майбутній актор. Створений для сцени. Танцював, з легкістю вчив ролі, співав. І Дмитро, і його брат Петро творчу натуру успадкували від батька. Він пише вірші, гуморески. З Дмитром, Петром та їхнім батьком бачилася в Прилуках у травні на відкритті муралу легендарному українському актору Миколі Яковченку (це той, хто зіграв батька Проні у фільмі «За двома зайцями», батька Максима Перепелиці в однойменній стрічці та багато інших яскравих ролей. — Авт.).
Я знала, що він активно займався волонтерською діяльністю. На нашій крайній зустрічі розповідав про це. Організовував збори, щось і сам донатив для прилучан, — пригадує Тетяна Погребняк, засновниця і керівниця Дитячого музичного народного театру «Fantazia New». — Пам’ятаю, був завжди сконцентрованим, коли стосувалося виступу. Іноді за сценарієм доводилося перевдягатися на концерті десятки разів, і він справлявся.
На весіллі не була. Не пам’ятаю, чим була зайнята в той час. У Києві бачилися нечасто. Ще до війни запрошувала Діму та акторку Катю Варченко (вона теж з Прилук. — Авт.) в журі фестивалю. Він ніколи не відмовлявся брати участь у наших заходах. Був на 25-річчі мого театру в Києві.
Старший брат Дмитра Петро (у центрі) з батьками
В перші дні вторгнення
Сова з тестем пішли до військкомату ще на початку повномасштабної війни. Там їм сказали чекати. Декілька днів розвозили медикаменти, а потім — добровольча самооборона. Несли службу на блокпості.
Згодом тестя забрали в тероборону на Лівому березі Києва. А Дмитро знову пішов до військкомату. Коли почули, що актор, сказали: «Чекайте, ми обов’язково подзвонимо. Вас знайдуть, якщо буде треба».
Ходив на безплатні курси з тактики та медицини. Пройшов деякі етапи навчань у справжніх профі, котрі працюють зі спецпідрозділами «Альфа» та «Омега».
Зібрав три комплекти одягу, бронік, каску. Навіть зброю придбав свою. Дружина з друзями подарували на день народження камеру GoPro і навчальний дрон.
Дмитро Сова у війську
Направили до навчального центру
У кінці червня подзвонили: «Дмитре Павловичу, заберіть повістку». Після відправили до навчального центру. Там був заступником командира взводу. Командування переконувало: має кричати, аби його накази виконували. Та Дмитро обрав свою тактику: ставився до бійців, як до рівних, і не поводив себе так, мовляв, я — «зірка», усім слухатися. Мужики, яким від 27 до 46 років, неправильно б це сприйняли. Наприклад, закінчилися заняття, треба прибрати клас. Запитував: «Хлопці, хто зараз хоче прибрати аудиторію?» Бачив, охочих мало. Тому казав: «Добре, я залишаюся прибирати. Хто зі мною?» І тут же знаходилися бажаючі. В учебці засвоїв настанову інструктора: «У цій війні головне — виграти. А ваше завдання — здобути стільки навичок, щоб вижити».
Свої враження від підготовки в одному інтерв’ю описав так: «На навчаннях завжди ходили в броніках, касках. Але є нюанси. Опорно-руховий апарат людини не готовий до цього. Був чоловік з Тернополя, який на третій день знепритомнів. Йому 45 років. Він сказав: «25 років у мене сидяча робота. Навіть отак, як ми просто ходимо по частині, я не ходив». І таких людей багато. Командування не завжди вміє працювати з особовим складом. Це дуже печальна штука. На жаль, є різні приклади. Хтось стоїть нарівні зі своїми хлопцями, хтось намагається виїхати за їхній рахунок».
Дорогою від навчального центру до військової частини Дмитру дозволили на десять хвилин заскочити додому до дружини.
Друзі, співаки та актори дізнавшись, що Сова вже у війську, запропонували йому підтримку. Зокрема товариш, американський режисер Чед Грасіа, повідомив: «У мене є три тисячі доларів, я тобі перекину на карту, а ти вже вирішуй, що треба першочергово».
На умови не скаржиться
На умови Сова не скаржиться. А про харчування говорить: «Їжа майже як удома, як у мамулі. Борщ з хлібом, цибулею або часником».
Спілкується виключно українською. На навчаннях з ним були хлопці з Харкова та Запоріжжя, говорили російською, проте в розмові з ним переходили на українську.
Сова усвідомлює всі аспекти війни, тому каже:
«Не хочу робити якусь рекламу, що треба йти захищати батьківщину. У кожного має бути своя думка. Розумію, що в якийсь момент мені буде дуже важко. Убивати людей — це певний крок в якусь незворотність. Але я йду захищати своїх рідних, близьких, іду заради тих людей, яких дуже сильно люблю і поважаю. Так мене виховали.
Знаю, як друзі, батьки переживають, але вони мене підтримують, розуміють. Мені просто не подобаються чоловіки, які дуже багато говорять, але нічого не роблять. Як тільки почалася велика війна, ці чоловіки переважно виїхали з Києва. Розумію, у них сім’ї, якісь інші обставини. Але якщо ти не готовий, краще нічого не казати. Не треба виправдовуватися. От і все».
Нині вся родина чекає перемоги і повернення Дмитра додому. Сова з дружиною мріють про дітей. Нехай очікування і мрії збудуться.
Авторка: Валентина ОСТЕРСЬКА, "Вісник Ч". Фото зі сторінок родини у соцмережах
"Час Чернігівський" писав про родину волонтерки: Лілія Саприкіна, сосницька волонтерка, педагог та мама захисника: «Моя родина вся працює на захист нашої країни»
