Олександр – один із багатьох оборонців Чернігова, який з перших днів добровольцем пішов захищати рідне місто, свою сім’ю. Під час облоги Чернігова захисник перебував на першій лінії оборони задля стримання ворожого прориву, був під постійними обстрілами, виконував ризиковані вилазки в бік противника.
Олександр, оборонець Чернігова, воїн ЗСУ:
Доброволець, як багато хто з оборонців Чернігова. 24 лютого ми вже тримали оборону на в’їзді в Чернігів на цю дорогу. Після боїв ми перемістилися, є тут бетонні споруди покинуті, які слугували нам укриттям. Там тримали оборону, як могли. Розуміли, що треба тримати, бо якщо ворог зайде - буде багато втрат цивільних. Ворог більше робив спроби. Місто потрібно було, але обстрілював більше, бо треба було стримати війська у місті, щоб вони не змогли перекрити дорогу до Києва.
Для них стало більш важливим через деякий час взяти Чернігів, бо у них була ціль Київ. Намагалися одним махом і Чернігів взяти. У нас куча річок, мостів і не легко це зробити, захопити. Завдяки рел’єфу і рідній землі - це допомогло нам. На межах міста багато промзон, було укриттям і захистом. І що важливо ворог не розумів скільки військ тут.
Всі боєприпаси використовували в економному режимі. Якщо вже ворог буде прориватися тоді було б використано все що могли. Били тоді, щоб максимальних втрат завдати і зупинити логістику, допомогу бензином. Робили, як партизани.
Пенсійного віку люди виходили з рушницями. Робили, що могли. Багато було атовців, афганців. Завдяки таким людям направляли тих, хто нічого не розумів. Так і впоралися.
По трошку нам допомагали. Ресторани, які мали запаси їжі, генератори, готували нам гарячу їжу, давали одяг. Чернігівські люди допомогали. Розуміли, що треба кормити свою армію, щоб не кормити чужу.
Перед нами були військові, які робили диверсії, розвідку, а ми, як перша лінія повинні були зупинити техніку, затримати, з’ясувати скільки заходитиме, щоб розробити план для знищення противника.
Оборонці Чернігова в районі ЗАЗу
Олександр брав участь у Курській операції. З ворогом вступати довелося у ближній бій.
Олександр, оборонець Чернігова, воїн ЗСУ:
На початку вересня увійшли в Курську область. Там була зведена рота батальйону. Відкомандировані ми іншому підрозділу. Давали нам накази. Вийшло так, що противника було набагато більше і у нас були втрати, поранені. Обстріли були, коли утримували позиції. Прямі зіткнення були, коли виходили з оточення. Ворога бачили - 30 м дистанція, велись вогневі дії. Потім лікування реабілітація. Зараз далі служба, а там буде як буде.
Олександр вже три роки на захисті країни в одному з підрозділів ОК «Північ». Він оператор ПТРК. Вміє стріляти з будь-кого протитанкового озброєння, яке є в ЗСУ. Спеціально цьому навчався. Має кілька поранень, але поки йде війна, він готовий допомагати війську, як може.
Олександр, оборонець Чернігова, воїн ЗСУ:
Поранення були неодноразово. Перше, коли почалася повномасштабна війна. В районі КСК біля промзони я був у машині, готувалися до певних заходів. В цей час прилетів Іскандер. Трішки мене зацепило. Дав бог все обійшлося. Потім інші поранення, то таке.
Я оператор ПТРК. Навчався на всі види. Все що може знищити техніку, з того можу стріляти. У нас був курс навчання розширений, щоб могли користуватися всією зброєю в ЗСУ. Якщо конкретно прив’язаний до чогось – це не дуже, а так треба бути універсалом. Зараз поки йде війна, поки є сили допомагати, буде щось робити.
Автори: журналіст Юрій Михуля, оператор Олександр Довбенко
"Час Чернігівський" писав про таке: Курська операція, оборона Чернігова: історія сержанта, який 10 років в ЗСУ і ОК «Північ»
