47-річна британка Блез Метревелі окрім виняткових аналітичних здібностей має ще й рідкісний родовід, який сягає корінням Чернігівщини. Її дід родом з сучасної Сосницької громади, теж був шпигуном. І все життя затято ненавидів радянську державу.
Коли Блез Метревелі оголосили наступною керівницею MI6, одразу стало очевидно, що її давно готували до вершини, аналізує британський популярний таблоїд Daily Mail.
Жінка, яка повинна стати першою очільницею за всю 116-річну історію агентства, мала всі необхідні якості.
Надзвичайно розумна, пані Метревелі виросла за кордоном у багатомовній родині та досягла успіхів у Кембриджі, де вона вивчала антропологію в Пемброк-коледжі та була в команді-переможниці жіночих перегонів на човнах 1997 – перш ніж закінчити навчання, а потім... зникла. У мережі досі є лише одне її публічне фото.
Після досягнення нею 22 років її ім'я згадувалося публічно лише під час отримання нагород «за заслуги перед британською зовнішньою політикою» та в оголошеннях про посаду державної служби, де було задокументовано її невиразне призначення на посаду економічного консультанта в Дубаї. Незважаючи на те, що у її 20 з чимось років вже існували соцмережі, в Інтернеті немає жодних слідів її присутності.
Також немає й її знайомих, які б розкривали свої таємниці. Дійсно, коли новина про її призначення поширилася на початку цього місяця, найцікавіше, що сучасники могли сказати про неї, це те, що вона фанат веслування.
Тоді здавалося, що MI6 виконала свою роботу. Її легендарні служби перевірки успішно тримали в таємниці все, що стосувалося, безсумнівно, дивовижного подвійного життя пані Метревелі.
Але є одна річ, яку ні вона, ні найвідоміше розвідувальне агентство світу не могли контролювати, єдина річ – її родину.
Daily Mail із посиланням на архіви Німеччини стверджує, що жінка, яка з вересня візьме на себе відповідальність за таємниці країни, є онукою відомого шпигуна на користь нацистської Німеччини. Одначе, все, на що спирається видання - сумнівні твердження сучасників та радянської пропаганди.
«Ми можемо розкрити, що дідом пані Метревелі був Костянтин Добровольський, українець на прізвисько «М’ясник», який перебіг з Червоної армії, щоб стати головним інформатором в Чернігівській області в Україні», - пише видання.
Хоча пані Метревелі ніколи не зустрічала свого діда по батьківській лінії, який залишився в окупованій нацистами Україні, поки решта його родини втекла від радянського «звільнення» регіону в 1943, його історія кидає тінь на її бездоганну кар’єру в MI5, MI6 та Міністерстві закордонних справ.
Daily Mail виявила сотні сторінок документів, що зберігаються в архівах Фрайбурга (Німеччина), що детально описують надзвичайне – і просякнуте кров’ю – життя та часи Добровольського, які самі по собі варті шпигунського трилера.
Відомий командирам Вермахту як «Агент № 30», він клявся помститися росіянам з того часу, як вони вбили його дворянську землевласницьку родину, пограбували їхні маєтки на Чернігівщині та захопили Україну після більшовицької революції 1917 року.
В архівах детально описано, як радянська влада призначила винагороду в 50 тис рублів – 200 тис фунтів стерлінгів у сьогоднішніх грошах (майже 11,5 млн грн) – за голову місцевого начальника розвідки, якого вони назвали «найгіршим ворогом українського народу».
У файлах містяться рукописні листи діда пані Метревелі до нацистського начальства, підписані «Хайль Гітлер».
З досліджень таблоїда випливає, що Добровольський начебто брав участь «у знищенні євреїв» та вбивстві сотень українських бійців опору, грабував тіла жертв Голокосту. Але. Жодних прямих доказів цього видання не наводить.
«Звичайно, пані Метревелі не можна судити за гріхи її діда. Будучи однією з найгрізніших розвідників нашої країни, вона з відзнакою служила своїй країні в небезпечних операціях для MI6 по всій Європі та на Близькому Сході протягом двох десятиліть після подій 11 вересня», - пише Daily Mail.
Потім Метревелі перейшла на керівну посаду в MI5 – британському агентстві внутрішньої контррозвідки та безпеки – знову отримавши похвалу від інсайдерів за свою роботу з контррозвідкою ворожих держав. Ті, хто був у курсі подій, давно передбачали, що одного дня вона обійме керівну посаду в MI6. Однак для пані Метревелі, яка зараз виходить з тіні як нова голова MI6, посада, яка вперше дозволяє її ім'я бути відомим, немає сумнівів, що біографія її діда становить виклик.
У британському виданні припускають, що Кремль скористається цим, намагаючись зобразити українців як «нацистів» і аналогічним чином очорнити західних прихильників Києва з моменту повномасштабного вторгнення у 2022.
«Дійсно, прихильники володимира путіна вже виявили, що її батьківське походження є українським, а не грузинським, як випливає з її прізвища, і намагалися використати цей факт, щоб натякнути, що вона походить від нациста», - йдеться у матеріалі таблоїду.
Бека Кобахідзе, професор сучасної історії в Іллійському державному університеті в столиці Грузії Тбілісі, який допоміг Mail розкрити генеалогічне дерево Метревелі, сказав, що це лише питання часу, коли Кремль знайде та використає правду – якщо вони її ще не знають.
«Як історик і дослідник з країни, яка щодня бореться з російською пропагандою, я можу з упевненістю сказати, що це стане улюбленою темою для розмови кремлівських пропагандистів на довгі роки», – сказав він. «Звичайно, діти не повинні нести відповідальність за гріхи своїх батьків – чи дідусів і бабусь, якщо на те пішло. Але мене дивує, чому Велика Британія добровільно передає такі «боєприпаси» росіянам».
У Великій Британії прізвище нового керівника розвідки викликало інтерес у Daily Mail. Грузія — барвиста частина світу, і якщо предки пані Метревелі були такими ж здібними, як вона, то їхнє життя за часів Радянського Союзу та їхня подальша подорож до Великої Британії, безумовно, були цікавою історією.
Однак майже одразу грузинський зв'язок розпався.
Батько пані Метревелі, Костянтин Метревелі, — британський військовий ветеран та відомий рентгенолог, який виховував свою дочку та її братів і сестер у Гонконзі.
Оскільки він народився за кордоном, у Великій Британії про нього мало що залишилося. Нічого, окрім запису в London Gazette, офіційному урядовому журналі Великої Британії, за 1966 рік, який гласив: «Добровольський, Костянтин (відомий як Костянтин Метревелі); Невизначеної національності».
Новий керівник розвідки MI6 має українське походження, незважаючи на те, що прізвище Добровольський також поширене в Польщі. Для однієї російської пропагандистки (Daily Mail не уточнює хто це - ред.) це якимось чином було доказом того, що дід британської розвідниці, ймовірно, був нацистом.
«Післявоєнна українська еміграція до Британії здебільшого складалася з членів дивізії СС «Галичина», які здалися британцям в Італії», – заявила росіянка своїм прихильникам у численних соціальних мережах через кілька днів після призначення пані Метревелі.
Ці необґрунтовані твердження незабаром широко повторювалися в російській пресі.
Це започаткувало гонку між істориками росії, Грузії та України за правду. Чому батько пані Метревелі використовував, здавалося б, псевдонім?
Daily Mail запросила публічний файл, на який посилалося повідомлення «London Gazette» в Національному архіві – свідоцтво про натуралізацію Міністерства внутрішніх справ для пана Метревелі.
З нього видно, що він народився 1 січня 1943 в Сновську, Україна, у батьків «Костянтина Добровольського та Барбари Метревелі, раніше Барбари Добровольської (національність невідома)». Подальші пошуки виявили, що Метревелі — це не псевдонім, а прізвище вітчима Костянтина-молодшого, Давіда Метревелі, який одружився з Барбарою Добровольською, в Йоркширі в 1947.
Як і у свідоцтві про натуралізацію Костянтина-молодшого, у Костянтина-старшого була дружина на ім'я Варвара, це російський варіант написання імені Барбара, і десь на початку 1943 у них народилася дитина у Сновську, де тоді проживало близько 6000 людей.
Хоча Костянтин-старший залишився воювати з радянською армією, яка «звільняла» Україну зі Сходу, його становище було настільки високим, що він отримав безпечний прохід від нацистів для своєї дружини та новонародженої дитини – якій тоді було лише два місяці – щоб втекти на Захід до Німеччини того лютого.
Якимось чином, звідти, схоже, Варвара та її дитина опинилися у Великій Британії, де вона англізувала своє ім'я на Барбара та після війни вийшла заміж за нового партнера грузинського походження Девіда Метревелі у Йоркширі. У своєму шлюбному свідоцтві вона зазначила свій статус «вдови». Тож її син, Костянтин-молодший, виріс Метревелі – можливо, тому, що він ніколи не знав свого справжнього батька, з яким розлучився, коли йому було ледве кілька місяців, або, можливо, тому, що Барбара хотіла приховати їхню темну сімейну історію.
З часом прізвище Метревелі передалося по сімейній лінії його власним дітям, зокрема його доньці, яка з вересня очолить ту саму розвідувальну службу, що воювала проти її діда у Другій світовій війні.
Отже, ким же був Костянтин Добровольський-старший?
Довгі листи до його нацистських командирів між 1941 і 1943 роками містять детальну біографію людини його власними словами.
Народжений у Чернігівській області України у німецько-польського батька та української матері в 1906, його родина мала маєток площею 1300 акрів (525 га). Коли йому було лише 11 років, більшовики вторглися, зруйнували його будинок і винищили майже всіх його родичів. Він роками переховувався, отримавши підроблені документи та виїхавши до Москви, але був спійманий у 1926 та засуджений до 10 років таборів у Сибіру за антирадянську агітацію та приховування свого походження.
Повернувшись із заслання в 1937, він вивчав економічну інженерію у Владивостоці, перш, ніж у квітні 1941, коли німці вторглися, його направили до Дніпропетровська (Україна) для закупівлі верстатів, стверджує видання.
Добровольський негайно звернувся до військового комісаріату та попросив відправити його на фронт, де він перейшов на бік нацистів за першої ж нагоди 4 серпня 1941.
Пояснюючи перед новим німецьким командиром, він написав:
«Якби мене призвали до Червоної Армії, моя політична ненадійність означала б, що мене використовували б лише в тилу. Я давно сподівався, що Німеччина вступить у війну з росією».
Він негайно звернувся до свого місцевого військового відділення та попросив відправити його на фронт.
«Я хотів використати паніку, щоб таким чином перейти на бік Німеччини, і тим швидше», – писав Добровольський.
Нацисти платили йому лише 81 рейхсмарку на місяць – близько 250 фунтів стерлінгів сьогодні (трохи більше 14 тис грн - ред.), сума, яка ставила його на найнижчу сходинку німецької робочої сили – Добровольського явно не мотивували гроші.
Спочатку він служив у танковому підрозділі СС, а пізніше розповів нацистським офіцерам:
«Там я наглядав за захопленими російськими машинами та особисто брав участь у передових боях під Києвом та у знищенні євреїв».
Деякі історики стверджують, що він, можливо, навіть брав участь у різанині в Бабиному Яру, під час якої в Києві протягом двох днів було вбито понад 30 000 євреїв, але дослідження показує, що це неправда.
У листах він каже, що виїхав з Києва до свого рідного Сосницького району 22 вересня 1941 – за сім днів до різанини.
Але історія тут така ж похмура: місцева єврейська громада була знищена, а понад 300 євреїв розстріляні під час нацистської окупації. Костянтин-старший повідомив своїм командирам, що він організував український поліцейський підрозділ із 300 осіб, який «зачистив» там 12 підрайонів між жовтнем і груднем 1941. Протягом цього часу українська поліція допомагала німецьким загонам вбивць та угорським солдатам розстрілювати єврейське населення.
В одному звіті стверджувалося, що Добровольський був частиною поліцейського формування, яке буцімто ґвалтувало, розстрілювало та грабувало тіла єврейських жінок у Понорниці на Чернігівщині, хоча вважається, що він не брав участі в різанині та сексуальному насильстві.
Понад рік потому свідок, допитаний німцями, стверджував, що підлеглий Костянтина-старшого дав йому «золотий годинник» від однієї з жертв.
«Я мав доступ до помешкання [Костянтина-старшого] в Сосниці та бачив там багато цінних речей, таких як килими, скатертини, шовкові шалі та розкішне хутряне пальто, що походило з єврейських страт у Понорниці», – сказав свідок.
Той самий свідок стверджував, що «підслухав» розмову, в якій Костянтин-старший начебто «засміявся», почувши, що «ув'язнені жінки у в'язниці зазнають сексуального насильства». Він нібито сказав, що «толерує ці дії без заперечень». За власними словами, Костянтин-старший сказав, що він «очищав» різні райони «від небажаних елементів». У грудні 1941 угорський полковник похвалив його за «відмінну розвідку» під час виконання цього завдання. Після цього радянська влада призначила за його голову нагороду в 50 000 рублів.
Костянтин-старший став начальником місцевої розвідки, спочатку обіймаючи посаду інспектора для Хіві – східноєвропейських нацистських колаборантів – перш ніж приєднатися до сумнозвісної таємної військової поліції нацистів, Geheime Feldpolizei (GFP), у липні 1942.
GFP діяла за наказом комісара, який велів їй страчувати захоплених місцевих політичних лідерів, партизанів та євреїв під час «чисток».
Радянська пропаганда стверджувала, що Костянтин-старший запевняв українців, що він бореться з партизанами проти нацистів. Потім, виявивши місцевий опір, він наказував їх стратити.
Німецька оцінка про нього свідчила:
«Капітан Добровольський – переконаний противник більшовизму і, відповідно, найненависніша людина для більшовиків. Його політичні переконання міцно пов'язують його з боком німецького вермахту, для якого він став абсолютно надійним і цінним помічником. Підсумовуючи, можна сказати, що капітан Добровольський – надійний товариш і талановитий бандит».
Хоча детально не повідомляється, як Костянтин-старший познайомився з дружиною Варварою, вона все частіше згадується в листуванні між ним і командуванням нацистів з 1942, до того, як у 1943 було зроблено прохання вивезти її та його сина зі Сновська, оскільки радянські війська вже наступали.
Йому надають перепустку для «конфіденційної місії» з метою перевезення його «дружини та дитини» зі Сновська до Умані, звідки їм мають «надати необхідні залізничні проїзні документи». Радянським військам вдалося захопити Чернігів до вересня 1943, а останній запис про Костянтина-старшого в архівах датується попереднім місяцем.
Там сліди зникають. Барбара стверджувала, що була вдовою, коли виходила заміж у 1947, і можна припустити, що її попередній партнер був убитий під час падіння нацистської Німеччини.
Речник Міністерства закордонних справ, у справах Співдружності та розвитку заявив:
«Блез Метревелі не знала і не зустрічала свого діда по батьківській лінії. Походження Блез характеризується конфліктами та розбратом і, як і у випадку з багатьма людьми зі східноєвропейським походженням, лише частково зрозуміле. Саме ця складна спадщина сприяла її відданості запобіганню конфліктам та захисту британської громадськості від сучасних загроз з боку ворожих держав сьогодні».
Видання Daily Mail погоджується – британська розвідниця - надійна та кваліфікована. І все ж інтрига на цьому не закінчується. Адже Костянтин-старший також згаданий у радянській книзі, що документує ворогів СРСР, опублікованій у 1969.
«Він високий, худий, має чорне волосся, карі очі, прямий ніс, велике чоло, ямочку на підборідді та татуювання підкови та голови коня на руці нижче ліктя», – йдеться у повідомленні.
Додається, що «розшукується» чоловік, який «кульгає після перелому ноги», і що є «фотографія 1943 року та зразок почерку».
Хоча, безперечно, малоймовірно, що він вижив, це все ж таки породжує спокусливу ймовірність того, що, невідомо владі – та й власній родині – Костянтин Добровольський-старший, людина, яку його вороги називали «М’ясником», якимось чином зумів зникнути в тіні та дожити до кінця своїх днів.
Авторка: Євгенія Замковська
