«Якщо не ми, то хто допоможе цим дітям?». Так говорять Петро і Наталія Путри — патронатна родина зі статусом внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Вони переїхали на Чернігівщину з Харкова у 2023 році. Мають двох біологічних дітей: 16-річного сина та 13-річну доньку.
Їхні історію розказали на сторінці Partnership for Every Child / Кожній дитині.
«Ми жили у Харкові 25 років. Волонтерили, допомагали тваринам і завжди хотіли допомагати дітям. Тепер нарешті здійснили свою мрію», — розповідає Наталія.
Через війну родина переїхала на свою малу батьківщину — село Виблі Куликівської громади. Там купили будинок і почали облаштовувати життя. Староста села і фахівці соціальних служб запропонували подумати над тим, щоб прийняти до себе дитину.
Так сім’я Путр у листопаді 2024 року стала патронатною. Донька та син підтримали рішення батьків і з радістю їм допомагають.
«Ми недовго наважувалися, тому що давно задумувалися про те, щоб прийняти у сім’ю дитину. А коли я побачила в лікарні цю лялечку, одразу зрозуміла, що хочу їй допомогти. Тоді їй було всього два місяці, зараз — майже чотири. Для неї вже знайшлася прийомна родина і за кілька тижнів вона від нас поїде», — розповідає Наталія.
Вони з чоловіком тішаться, що змогли допомогти дівчинці, від якої мама відмовилася у пологовому. Навіть лікарі помітили прогрес: дитина почала краще набирати вагу, поліпшився стан здоров’я. А її доля могла скластися зовсім інакше.
«Віддали б до будинку маляти й невідомо, чи удочерили б її. А тепер у неї буде любляча родина, а ми зможемо взяти інших діток», — радіє жінка.
Вона переконана, що розвивати патронат в Україні дуже потрібно. Адже інтернатні заклади не дадуть дитині належних умов для розвитку, тепла та турботи.
«Важливо не просто нагодувати дитину та змінити підгузки — а й поділитися своєю любов’ю. Багато людей не готові стати опікунами чи прийомними батьками для дитини на все життя, але можуть допомогти діткам протягом якогось часу, поки їхні батьки не впораються з труднощами або для них не знайдуть нову родину. Мало хто знає про таку можливість, важливо поширювати інформацію», — переконана Наталія.
"Час Чернігівський" писав про таке:
