У громадах Чернігівщини прощались із захисниками, які загинули на російсько-українській війні.
37-річний Олександр Назаренко з селища Лосинівка Ніжинського району. Працював у Києві на молочно-сирному заводі та в дорожній службі. У 2024 році чоловіка мобілізували. Служив у 24-й окремій механізованій бригаді імені короля Данила.
15 січня 2026 року боєць помер у госпіталі від тяжких поранень. Поховали в Ніжині на Фрунзівському кладовищі.
* * *
31-річний Юрій Коптіль з села Сираї на Козелечині. У 2014 році брав участь в АТО. Після повернення працював охоронцем у київському ТРЦ «ЦУМ». З початком повномасштабного вторгнення мобілізували. Чоловік захищав Чернігів, Новоселівку, Городню. Служив на кордоні з Білоруссю, виконував бойові завдання на харківському, донецькому та запорізькому напрямках.
Загинув 21 липня 2023 року на запорізькому напрямку. Спочатку вважався безвісти зниклим. 14 січня 2026 року смерть підтвердили за результатами ДНК-експертизи. У чоловіка залишилися батьки, брат і сестра.
* * *
50-річний Олександр Крокос з села Гламазди на Козелеччині. Працював на козелецькому хлібокомбінаті, останнім часом — в управлінні освіти, культури, сім’ї, молоді та спорту Козелецької селищної ради. Служив з першого дня війни. Воював на сумському, дніпропетровському, донецькому та запорізькому напрямках.
29 березня 2025 року на курському напрямку загинув. Майже рік чоловіка вважали зниклим безвісти. Його загибель підтвердили за результатами ДНК-експертизи. Цю звістку родина отримала 17 січня 2026 року. Попрощалися та поховали Олександра Крокоса в рідному селі. У нього залишились дружина, доньки, мати та брат.
* * *
43-річний Микола Стельмах з Корюківки. Працював різноробом у Корюківці та Гірську. У жовтні 2024 року чоловіка мобілізували. 12 грудня 2024 року загинув. Понад рік військового вважали зниклим безвісти. Попрощалися та поховали захисника в Корюківці на Олексіївському кладовищі. У нього залишились батьки.
* * *
39-річний Олександр Білан з села Галиця Ніжинського району. Працював водієм у ніжинській міській лікарні, потім — у ТОВ «Крок Агро»: різноробом на складі, пилорамі, кочегаром. Та в Ніжині у ВУКГ. Служив з серпня 2024 року в Гончарівському. Був навідником.
7 листопада 2024 року загинув. Попрощалися та поховали Олександра Білана в Галиці. У нього залишилися мати та сестра.
* * *
41-річний Валерій Сінчук з Прилук. Працював на прилуцькому м’ясокомбінаті. Згодом — у НГВУ «Чернігівнафтогаз» ПАТ «Укрнафта». Брав участь в АТО.
— Часто згадував історію, як переганяв трофейний російський танк. Жартував, що тільки він умів на ньому їхати, — згадують про Валерія Сінчука побратими.
У березні 2022 року чоловіка мобілізували. Спочатку служив у військовій частині біля Прилук. У лютому 2024 року перевели в окремий штурмовий батальйон «Скала».
Загинув молодший сержант Сінчук 8 квітня 2024 року поблизу села Новокалинове Донецької області. Поховали воїна в Прилуках. У нього залишилися син, мати та брати.
* * *
39-річний Вадим Арендар з Ічні. Працював у податковій службі, газовому господарстві, національному парку, ТОВ «Ічнянське». 27 березня 2025 року уклав трирічний контракт та обрав службу в 24-му окремому штурмовому батальйоні «Айдар». Пройшов відбір, навчався у Великій Британії, отримав кваліфікацію стрільця.
10 січня 2026 року стрілець-снайпер Вадим Арендар, позивний Марс, загинув на запорізькому напрямку.
* * *
42-річний Віталій Дудко з селища Понорниця на Коропщині. Працював у «Коропському райавтодорі». 29 грудня 2023 року призвали на військову службу. Був гранатометником.
28 грудня 2025 року загинув у місті Лиман Донецької області. У нього залишилися дружина, донька, батько, дві сестри і брат.
* * *
37-річний Микола Степаницький з села Біловежі на Бахмаччині. Працював на будівництві. У 2023 році чоловіка мобілізували. Після жорстокого бою під Мар’їнкою з 1 вересня 2023 року воїна вважали зниклим безвісти. Загибель чоловіка підтвердили через понад два роки. Попрощалися та поховали захисника в Шестовиці, поблизу Чернігова.
* * *
27-річний Максим Янко з міста Остер. Навесні 2023 року чоловік долучився до лав ЗСУ. 12 листопада 2024 року зв’язок з ним обірвався. Понад рік вважався безвісти зниклим. Попрощалися та поховали захисника в Острі на Старогородському кладовищі. У нього залишилися дружина, син, мати, батько і сестра.
* * *
27-річний Максим Богдан з Куликівки. Служив у 95-й окремій десантно-штурмовій бригаді. У травні 2024 року добровільно долучився до ЗСУ. Був поранений під час Курської операції.
Загинув 14 січня 2026 року на куп’янському напрямку. Поховали бійця в рідній Куликівці.
* * *
50-річний Микола Ребенок з села Рудня Михайло-Коцюбинської громади. Працював трактористом у місцевому агропідприємстві та в Славутичі. Долучився до оборонців навесні 2024 року за мобілізацією. Воював на покровському напрямку.
24 червня 2024 року біля Очеретиного на Донеччині зник безвісти. У січні 2026 року його загибель підтвердили за результатами ДНК-тесту. У чоловіка залишилися син та дві сестри.
* * *
26-річний Ігор Спехін з села Берлози на Козелеччині. Працював будівельником у ТОВ «Трест Бориспільсільбуд». У листопаді 2024 року чоловіка мобілізували. Зник безвісти 13 січня 2025 року поблизу села Кругленьке Курської області РФ.
24 січня 2026 року родині захисника повідомили, що його загибель підтвердили за ДНК-експертизою. Поховали в рідному селі. У чоловіка залишилися батько, мати та сестра.
* * *
35-річний Валерій Гейко з села Рождественське Коропської громади. Працював у Чернігові, зокрема на «Новій Пошті», а також за кордоном. Призвали чоловіка 31 грудня 2025 року. 23 січня 2026 року помер у київському госпіталі. Поховали на центральному кладовищі рідного села.
Джерело: "Вісник Ч", авторка Ольга САМСОНЕНКО
"Час Чернігівський" писав про таке:
- Був спортивним тренером, загинув на Сумщині. У громадах втрати
- Навчався в Німеччині, став командиром танка, понад рік вважався зниклим безвісти. У громадах втрати
- Народився в рф, виховувався в сиротинці, загинув за Україну. У громадах втрати
Ще більше інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":
