У січні цього року в Авдіївці Понорницької громади на території одного з нежилих домогосподарств знайшли повішеними кота і собаку. Живодерку швидко вирахували. Нею виявилася жителька села — 61-річна Антоніна Лущай. У скоєному вона зізналася. Днями її судили за жорстоке поводження з тваринами (ч. 3 ст. 299 Кримінального кодексу України).
Антоніна родом із Семенівщини. В Авдіївці живе років десять — відтоді, як зійшлася з місцевим мешканцем Олексієм Ірхою. Разом з Антоніною переїхали і двоє її дорослих синів від першого шлюбу. Обоє вже покійні. Кажуть, померли від туберкульозу («згоріли легені»). А у 2021-му ця ж сама недуга забрала життя і співмешканця Антоніни.
— Із тих пір Тоня живе сама. Хату, в якій вони мешкали з Олексієм, він перед смертю відписав своїй дочці Аллі, котра проживає в Сосниці. Вона опікувалася лікуванням Олексія, вона ж поховала батька за свої гроші. Виганяти Антоніну Алла не стала, сказала їй: «Ти 10 років тут прожила, то живи собі й далі. Приглядай за будинком». Втім Тоня в тій хаті постійно не живе, — говорить староста Авдіївського старостинського округу Валентина Ментій. — Узимку вона живе в однієї жіночки по сусідству, якій допомагає по хазяйству, бо хату нічим опалювати. Ну а навесні повертається в будинок Олексія.
Люди розказують, що після смерті Ірхи без нагляду зосталися домашні собака і кіт. Антоніна регулярно ходила їх підгодовувати. Періодично навідувався в батькову хату і син покійного Олександр, який теж живе в Авдіївці (у співмешканки). Саме він 15 січня виявив тварин повішеними: кота — у веранді, собаку — в сараї.
— Саша спочатку подзвонив мені, — продовжує староста. — Потім викликав поліцейських. Вони зразу вийшли на Антоніну, бо Олександр сказав, що підозрює її. Правоохоронцям Тоня зізналася: «Так, це я повісила, щоб не мучилися. Бо нічим було їх годувати». Попри це селом ходили різні чутки. Поговорювали, буцімто Сашко сам міг повісити кота і собаку, а звалити все на Тоню. Бо вони не мирять між собою через хату (Сашко, видно, хотів жити у батьковому домі, але, як я вже казала, Олексій відписав хату Аллі, а вона дозволила там мешкати Антоніні). Сама по собі Тоня слабохарактерна. Тож Бог його знає, чи вона взяла на себе чужу провину, чи й справді таке вчинила. Ті собака і кіт дійсно недоїдали й були такі худющі, що страх. Одні скелети.
Справу Антоніни Лущай розглядав Сосницький райсуд. На засіданні обвинувачена підтвердила свою вину. Розповіла, що з 2021 року жила сама в будинку співмешканця й підгодовувала його собаку і кота. Та коли годувати їх стало нічим, вирішила умертвити тварин. Такі пояснення звучать як мінімум дивно, адже тварин можна було б віддати комусь з односельців. Або хоча б випустити на волю. Та Антоніна твердо вирішила «розібратися» з ними.
За її словами, першим убила собаку. Приманила його, накинула на шию мотузку, завела в сарай і повісила на дерев’яній балці. А потім позбулася й кота, повісивши його у веранді на дверях.
Антоніна запевнила суддю, що кається в скоєному, і побожилася більше ніколи такого не робити. Їй світило від 5 до 8 років позбавлення волі. Суд дав 5 років. Умовно (з іспитовим строком в один рік). Бо врахував пом’якшувальні обставини у вигляді щиросердного каяття та сприяння розкриттю злочину. А також те, що раніше Лущай не була судима.
— Антоніна і справді так сильно бідує, що їй навіть нічим було годувати собаку і кота? — запитую в старости.
— З фінансами в неї дійсно скрута. Тоня вже хоч і пенсійного віку, але пенсії не отримує, бо в неї не вистачає стажу. Я колись просила її: «Поїдь в архів, віднови трудову книжку (бо якийсь час вона працювала в колгоспі), збери необхідні документи й оформи соціальну допомогу від держави. Хоча б дві тисячі гривень отримуватимеш на хліб».
Але Тоня не схотіла цим займатися. Бідкалася, що їй нічим доїхати. Живе вона з того, що хтось її нагодує, чимось допоможе. Трохи підробляє по людях. Але ж із тих грошей треба ще й за світло та газ заплатити. Тому про якийсь достаток і мови немає. Вона вже два роки навіть городу біля дому не обробляє. Каже: «Треба найняти когось, щоб його виорав, посадив, викопав, а в мене на це немає грошей». Коли були живі сини і співмешканець, Антоніні, звісно, було легше. Олексій отримував пенсію, плюс хлопці якусь копійку в дім приносили. Хоча вони всі й випивали, але, як то кажуть, було чим закусити. Та й хазяйство тримали: порося, птицю. А сама зосталася, то нічого не залишилося.
— Раніше за нею жорстокості не помічали?
— Ні. Тоня досить доброзичлива. Випивати вона випиває, але не буйна, не матюклива. Скільки в них з Олексієм жили той собака і коти (раніше їх було кілька), ніхто ніколи не бачив і не чув, щоб вона їх била чи якось мучила.
Якщо впродовж іспитового строку засуджена не скоїть чогось протизаконного, судимість із неї знімуть. Решта залишиться на її совісті.
Джерело: ГАРТ, автор Юрій НІКІТІН
"Час Чернігівський" писав про таке: Молодик «накурив» собаку – чим закінчилась історія із ніжинським живодером
