У Понорницькій громаді відразу після виборів депутати прийняли ряд непопулярних рішень. Серед них - про закриття чотирьох шкіл, чотирьох садочків і навчально-виховного комплексу (школа-садок). Така новина спантеличила не одну людину. Що ж, усі зміни у нас завжди сприймають вороже, а коли закривають якийсь із закладів, то і поготів. І ось минув рік після виборів, і ми подалися на розвідку у Понорницю, аби дізнатися, як організовано навчальний процес після грандіозної оптимізації. Виграли чи програли?
Відділ освіти, культури, молоді і спорту у Понорницькій громаді знаходиться в Авдіївці. Опікується освітянськими проблемами людина з немалим педагогічним досвідом – Світлана Зикун. Раніше вона працювала заступником директора Покошицької ЗОШ.
- Як ви дивилися тоді на всі ці закриття освітніх закладів?
- Насторожено, з острахом. Покошицька школа припинила навчання першою через проблеми з газом, хоча думали це тимчасово. А потім 22 березня схвилювало всіх рішення сесії про закриття чотирьох шкіл: Вербівської, Іваньківської, Радичівської і Шаболтасівського НВК. Понижено ступінь двох закладів: тепер у Деснянському і Крисках гімназії, а старшокласників підвозять до інших сіл. Закриті садочки у Радичеві, Покошичах, Вербі, Деснянському. Звичайно, було нерозуміння ситуації. І якщо всі інші школи мали можливість допрацювати до кінця навчального року, то колектив Покошицької школи залишився без роботи серед зими. Хоча на сьогодні колектив саме цієї школи найбільш працевлаштований.
- Чи варта шкурка вичинки, чи доречно було ось так, радикально, підходити до цього питання. Як ви на все це дивитеся тепер?
- Коли занурилася у всю бухгалтерію і розрахунки, коли потрібно було вирішувати проблеми з харчуванням, опаленням, заробітною платою, то зрозуміла, що так, як раніше, бути не могло. Сьогодні освітянська субвенція надається залежно і від кількості учнів, і від наповнюваності класів. У нас 90 відсотків бюджету громади йшло на забезпечення потреб освіти. Чому? Бо у всіх школах, які закрилися, більшість класів була неповною, а значить, заробітна плата освітян лягає на місцевий бюджет. Коли передали освіту у громаду з районного бюджету, а це було у січні минулого року, то заразом перейшли і борги із заробітної плати. А це майже мільйон гривень. І громаді треба було щось думати, як жити-виживати. А тому і прийняте було рішення про оптимізацію, адже державної субвенції як не вистачало, так і не вистачатиме, борги б тільки росли. А громадівський бюджет не гумовий.
- Але навчальний рік потрібно було дожити, а отже, утримувати всі школи. Як вам вдалося вийти із ситуації?
- Громада шукала гроші. Для того, аби освітяни були із зарплатами, учні підвезені-нагодовані, Понорницька селищна рада тільки у першому півріччі виділила 8 мільйонів гривень власних коштів. Навчальний рік закрили без боргів із заробітної плати.
- Пригадується, голова громади на установчій сесії був досить оптимістично налаштованим щодо перспектив Понорницької громади, казав, що все буде добре, треба тільки все рахувати, куди і як витрачати.
- За підрахунками, дійсно, видно, які школи громади були занадто затратними. Ось погляньте. По Понорницькій школі витрати на одного учня – 30,7 тисячі гривень, Авдіївській – 27,6, а по Шаболтасівській – 84,9 тисячі гривень, Радичівській - 79 тисяч, Вербівській – 65, 6 тисячі гривень. А тому було прийнято рішення про закриття шкіл у ряді сіл. Деснянська і Крисківська школи, які на сьогодні мають статус гімназії, були менш затратними - відповідно 48,5 і 52,7 тисячі гривень на одного учня, вони залишилися.
- І що маєте зараз?
- На сьогодні у нас зовсім інші показники. У зв’язку з оптимізацією мережі немає жодного неповного класу. Тому якщо минулий рік закінчували з боргами із зарплати, то на кінець минулого року мали залишки субвенції, які переходять у селищний бюджет. Їх можна використати і на реконструкцію, і на матеріальне забезпечення закладів освіти. Ми ж у наступному році плануємо реконструкцію котельні у Понорницькій школі, яка єдина у громаді на голубому паливі. Хочемо перевести її на тверде паливо, аби не залежати від газових магнатів.
- А як же діти? Чи не відчули вони погіршення, що навчаються не в рідних школах?
- Організовано підвіз дітей. Розробили маршрути, враховуючи побажання батьків. Для дітей молодших класів працюють групи продовженого дня в усіх закладах. До шкіл підвозимо 188 учнів, задовольняємо потреби бажаючих і в підвезенні до садочків.
- А як вчителі, які залишилися без роботи? У селі працевлаштуватися ж ніде.
- Майже всі педпрацівники, які бажали працювати і подали свої резюме, мають роботу. Хто в школах, хто у громаді, хто в садочках. Лише декілька чоловік не працевлаштовані. При першій же нагоді пропонуємо роботу саме їм. Значно складніше з працевлаштуванням технічного персоналу. Але потроху вирішуємо і це питання.
Ті вчителі, які працюють, оскільки класи наповнені, мають змогу отримувати повноцінні оклади, можуть взяти додаткові години на факультативи, курси за вибором. Додали до штатних розписів посади вихователів продовженого дня та вихователів з підвозу, а це додаткові робочі місця. Там, де збільшиласякількість дітей, змінився і штат обслуговуючого персоналу.
- Що змінилося в освіті Понорницької громади за рік від виборів?
- На освіту у громаді спрямована особлива увага селищного голови і його команди. Цьогоріч дуже багато роботи зроблено у школах. Понорницька школа впорядкована, там ще раніше був зроблений хороший ремонт. Але під час останньої перевірки, ще коли ми були в Коропському районі, пожежна служба виявила цілий ряд недоліків. Тому значна частина коштів була спрямована на встановлення в школі протипожежної сигналізації, блискавковідводів, обробку дерев’яних поверхонь спеціальними сумішами. Частково ця робота проведена і в Крисківській гімназії. У перспективі заплановано провести такі ж роботи по Деснянській гімназії і завершити по Крисках.
Навесні та влітку в Авдіївській школі теж зроблено ремонт, який додав більше затишку і комфорту. В яскраві кольори пофарбовані всі кімнати і коридори. А особливо гарно стало на подвір’ї: висаджено молодий сад на місці старого, з’явилися трояндові алеї, сучасні світильники, альтанка, дитячий майданчик. У школі була погана вода, отож за кошти громади пробито нову свердловину, встановлено систему очистки води. У Деснянській школі замінено частину вікон та зроблено ремонт харчоблоку, полагоджено дах спортзалу, покрівлю школи.
Та найбільше зроблено у Крисківській школі. Школа стара, ремонту давно не бачила. А тепер у ній навчаються діти з Іванькова, Радичева, Розльот. Обладнані внутрішні туалети, підведена вода, зроблено внутрішній ремонт. Ззовні обшарпане приміщення стало привітним і сучасним, його оббили металопрофілем, упорядкували територію, облаштували нові клумби.
Розчищено та заасфальтовано під’їзд до школи та спортзалу. Зроблено добудову до школи для нової їдальні, яка також оснащена сучасним обладнанням та інвентарем, як того вимагає новий санітарний регламент. Шкільну майстерню, яка до того розміщувалась в аварійному приміщенні і тому не використовувалася за призначенням, перенесли в будівлю школи, укомплектували необхідними обладнанням, установили станки та верстати.
У Крисках дитячий садок був окремо, у великому двоповерховому приміщенні, яке опалювалося газом. А тому одне крило школи реконструювали, і зараз дітки у теплому і затишному приміщенні. У Крисківській школі все дуже красиво, сучасно і зроблено для дітей з любов’ю.
- А як у вас організовано підвіз дітей, харчування?
- На підвозі у нас задіяні три шкільні автобуси, ще два орендуємо. В автобусах тепло. Були нарікання від деяких батьків, що діткам ранувато виїжджати, чи пізно приїздять додому. Ми скорегували маршрути і розклад навчання. Тим більше діти із сіл займаються у гуртках, групах продовженого дня, у нас такі групи створені у всіх школах. Діти мають повноцінне харчування. 99 дітей із пільгових категорій харчуються повністю за рахунок місцевого бюджету, для всіх інших 10 грн становить батьківська плата, ще по 5 гривень на дитину доплачує громада. Вартість обіду - 15 гривень. У нас уже сьогодні є можливість щодня купувати дітям овочі, фрукти: яблука, банани, груші, сухофрукти для компотів, якими замінили чай. Перейшли на оновлене меню, урізноманітнили страви. У всі школи закупили новий посуд для харчоблоків, найбільше у Понорницьку, інше необхідне обладнання. За державною програмою отримали 20 ноутбуків для вчителів, вийдемо на 80 відсотків забезпеченості педкадрів комп’ютерною технікою. Закупили необхідне обладнання для НУШ. Повірте, у нас усе добре, і освіта у громаді на належному рівні.
- Тобто, оптимізація дала свої плюси?
-Тепер я бачу, що оптимізація, якої всі так боялися, дає позитивні результати для розвитку, покращення умов перебування дітей у закладах освіти. Якщо раніше всі кошти йшли на заробітну плату, то тепер вистачає і на покращення матеріальної бази, харчування тощо. У школах громади за рік роботи дуже багато зроблено. І це не моя заслуга. Я третій начальник у нашому відділі освіти. Багато чого зроблено і переді мною. Але ж багато чого, якщо не все, залежить і від керівництва громади, зокрема особисто від Віктора Івановича Іващенка. Сьогодні у нас, мабуть, нічого б не було, якби не було цього голови. Я не бачила жодного керівника, який би настільки переймався абсолютно всіма проблемами, і в першу чергу освітянськими, настільки віддавався роботі. І це не якийсь там політичний піар чи імідж. Це насправді так. Він не шкодує на громаду і власних коштів та часу, вміє знаходити контакт з благодійниками. А ще цінує людей, які поряд із ним працюють на результат, і тому у нас створені комфортні умови для роботи.
Цього дня разом із Світланою Володимирівною побували в Авдіївській школі, в якій навчається 178 дітей. І здалося, ніби ми не в селі, а в місті: так усе по-сучасному.
- Благоустроєм території сам Віктор Іванович займався. Альтанка для школи - це його подарунок. А ви приїздіть навесні. Побачите, яка в нас краса на шкільних подвір’ях буде. Придбали три тисячі голландських тюльпанів, уже вони висаджені у всіх школах громади. Весною закупимо для всіх закладів освіти троянди.
Джерело: Людмила Ковальчук, "Нові горизонти" від 6 січня 2022 року
* * *
