Під трактором Т-150 стоїть пластмасове відро, у нього поволі капає солярка з пробитого осколками бака. У залізного коня немає скла у вікнах і пошкоджена обшивка ззаду — це наслідки вибуху протитанкової міни. У тракториста, 24-річного Олексія Щерби з села Буди Іванівської громади Чернігівського району, невелика подряпина на лобі. Чоловіку пощастило. Лишився живим.
— 29 липня я поїхав дискувати ділянку (колишні городи), щоб не було бур’яну. Там навесні планували посіяти овес. Та через війну не вийшло, —поправляє картуз Олексій Щерба. — Тут стояли наші війська, а російські — у Слободі, Лукашівці і звідти гатили. Були страшенні обстріли.
— Як ви погодились виїхати, адже в землі чи на землі могли лишитися нерозірвані боєприпаси?
— Після того, як область звільнили, сапери обстежували місця, де точилися бойові дії, зокрема й у нас. Їду, Т-150 тягне борону, вона завширшки чотири метри. Між нею і трактором десь метрів два. І раптом шум, наче сильний вітер загув. Повертаю голову назад, зирк — вибух, стовп вогню, грудки землі летять на кабіну. Її як трусоне, вікна повилітали.
Я ногами вдарився об кермо і впав на підлогу. У голові дзвенить. Розплющив очі — скло повилітало, земля в кабіні. Шок. Мац, мац себе — цілий, — пригадує чоловік.
— Воно як бухнуло, хата затрусилася. Я кричу дружині: «Це ж Альошка наш там!», — пригадує 54-річний Іван Щерба. — Син у нас єдиний. Лячно стало. Уже згодом люди розказували, що вибух чули в сусідніх Слободі, Грабівці. Уламки борони розлетілися на кілометр.
У той час повз проїжджала маршрутка «Чернігів – Куликівка» і уламок влучив у лобове скло. Люди перелякалися, стали кричати: «Ракета!». Думали, що обстріли. Їм же не було видно, звідки прилетіло. Там кущі обабіч дороги. Ми з дружиною страшенно переживали за сина, аж Бог милував. Сам назад трактором приїхав.
— Олексію, страшно було?
— Усе сталося так швидко, що я сильно злякатися не встиг. Хоча, як подивився, вирва лишилася шириною до метра. Зрозумів, як мені пощастило.
Коли приїхав додому, тут уже і медсестра, і поліції наїхало.
— Трактор чий?
— Хазяїна.
— І що він?
— Зрадів, що зі мною все гаразд. Сказав: «Залізяки — діло наживне».
— Усвідомлюєте, що могли загинути? Він вам хоч щось заплатив, як моральну компенсацію?
— Дав грошей. Скільки — не скажу.
— Поїдете знову в поле?
— Туди ні. Там знову сапери перевіряють. Працювати на тракторі й далі буду. Такі штуки, вони не тільки на полях, луках. Он днями в селі обкошували біля розбитого магазину і під деревом знайшли касетний боєприпас. Дивом косою не зачепили.
Читати також: У селі під Черніговом уламок протитанкової міни влучив у маршрутку
Джерело: Вісник Ч від 11 серпня 2022 року, авторка Валентина Остерська
