30 грудня вдень росіяни обстріляли місто Семенівку, центр громади. Було близько 19 ударів по центру з реактивних систем залпового вогню. На вулиці Сотниківська загинув 32-річний Олег Грузький. Чоловік ремонтував машину біля гаража.
- Брат збирався в Холми до сина і дружини, — згорьована Оксана Грузька, рідна сестра Олега. Живе в Семенівці. — Коли Семенівку почали обстрілювати, цивільна дружина Олега Вікторія Тарасенко з чотирирічним сином Нікитою (Грузьким) виїхали в Холми.
Їх відвіз до матері Віки, подалі від обстрілів, — продовжує Оксана. — Олег залишився в Семенівці. У нього тут робота - працював на пилорамі в Островського. Уже багато років там трудиться, зразу після школи пішов. Батько наш там працював.
Я того дня якраз перед обстрілом поверталася з центру. Розмовляли з Олегом по телефону, він запросив на каву. Кажу: «Ні, не прийду, бо діти вдома чекають». У мене два сини, 13-ти і чотирьох років. Живемо біля вокзалу. У наш район теж прилітало, але не того дня. Прийшла додому, а через якісь пів години мені зателефонувала мати... І я побігла.
Загинув біля власного двору
Олег ремонтував свій «Опель». Якраз отримав запчастини на «Новій Пошті». ВІін старався все зробити, щоб назавтра вже їхати до дитини. Хотів зустрічати з ними Новий рік.
Мати з батьком були в хаті. Коли стався перший приліт, десь на початок вулиці, Олег теж забіг у хату. Пересиділи, подумали, що обстріл закінчився. Брат вийшов знову до машини, що стояла біля гаража. І тут вдарило прямо в гараж.
Вибуховою хвилею його відкинуло. Мати з батьком вискочили з хати. Олега знайшли за стогоном. Він вдихнув два рази і все...
У морг у Сновськ тіло возила я. Сергій Деденко, мер Семенівки, дав машину. Треба було їхати комусь з родичів, а мати так плакала, що судини в очах полопалися. Досі відійти не може, не їсть. Олег помер у неї на руках. Він був меншим сином, молодший за мене на два роки. Один уламок витягли у брата з голови, ще два були в тулубі. Сказали, там живих органів не залишилося, цілих. Усе нутро побило. Я й сама бачила, що на спині багато крові.
Готував новорічні подарунки
Подарунки для синочка — робот у коробці, цукерки, новорічні ріжки оленя — стоять у хаті. Кажуть, доки 40 днів не мине, віддавати не можна.
Телефонувала Вікторії. Та розказала, що дитина плаче третій день. Прокидається вночі і криком кричить. До бабки водила, та сказала, що хтось або щось дитині наснилося і налякало.
Поховали Олега Грузького в Семенівці 1 січня, біля бабусі. Дружини з сином на похороні не було. Не мала чим доїхати.
Семенівська міська рада обіцяла допомогу матері. У будинку повилітали вікна. Від гаража, сараю — одні друзки. Машину розбило. Паркан вивернуло.
30 грудня постраждали три вулиці: Комунальна, Садова і Сотниківка. Прилетіло у двір Бориса Байдали. Пошкодило дах будинку. Чоловік був один, рідні виїхали раніше. Його відкинуло хвилею. З контузією забрали до лікарні. І поки він там був, уночі згоріла його хата. Не помітили зразу, що під дахом щось тліє, а вночі розгорілася пожежа. Вогнем знищено покрівлю та перекриття, пошкоджено внутрішнє облицювання стін, майно.
Повернувшись з лікарні, Байдала пішов жити до родичів.
Наслідки обстрілу Семенівки 30 грудня 2023 року. Фото Національної поліції України.
Усього 30 грудня в Семенівці постраждало 30 житлових будинків та господарчих будівель. Були прильоти на територію колишнього дорожнього відділу.
Рівно за рік до вбивства Олега Грузького від прильоту російського снаряда в центрі Семенівки загинула Наталія Комар. Жінка поверталася додому з базару, несла продукти в сумках. На Новий рік. На хвилину зупинилась, поставила сумки на лавку. Уламком снаряда рознесло голову.
Усього за минулий рік на Семенівщині від ворожих обстрілів загинуло вісім цивільних.
Авторка: Олена Гобанова, "Вісник Ч"
"Час Чернігівський" писав про таке:
