Олександр САМОЙЛЕНКО, ректор Ніжинського університету ім. Миколи Гоголя, разом з Євгеном Плотніковим, проректором з науково-педагогічної роботи та міжнародної співпраці, були в Африці. Пізніше — на навчальному форумі в Індії. Поїздку організувало посольство України.
— Додому повернулися третього квітня, — каже Олександр Самойленко. — В Африці, у Республіці Ботсвана, було щось на зразок нашого ярмарку професій. Зібралися представники українських університетів, Індії, Південноафриканської республіки та місцевих вузів. Розповідали їхнім дітям про українську освіту і про навчання в нашому вузі. Які спеціальності, які професії. Близько 200 анкет діти заповнили.
— А в ніжинський університет?
— Близько 40 заявок. Не факт, що приїдуть. Говорили про різні моделі навчання. У нас є і дистанційна освіта.
Це платна форма навчання. Але є ініціатива підписання меморандуму між Міністерствами освіти двох країн. Тоді можливі стипендії. Така практика існує з багатьма країнами.
День пробули в громаді Махалап’є. Кілька місяців Ніжинська міська рада разом з університетом проводили перемовини онлайн. Плануємо стати містами-побратимами. За ініціативи нашого посла Олексія Сивака. У нього є ідея встановити в Африці перший пам’ятник Тарасу Шевченку.
— Українську в Африці знають?
— Дві дівчини, які до нас підходили, казали, що вивчали українську. Знають, як вітатися, дякувати.
— На Чернігівщині заморозки, в Африці яка погода?
— Мінлива. Доходило до 30 градусів. На сафарі не їздили, — жартує ректор. — В Індії був трохи інший захід. П’ятий міжнародний освітній форум. Взяли участь 25 країн. Були представники США, Австралії, Канади, Кореї, Британії, Мексики, Індонезії, Сінгапуру. Багато представників з Африки. Майже весь глобальний південь: Індонезія, Мексика… Не було РФ, Китаю, Пакистану.
— Розмовляли з перекладачами?
— Без перекладачів. Англійська — головна мова цього форуму. Російська пролунала раз.
— Які страви куштували?
— В Африці їжа переважно гостра. Але не така гостра, як в Індії. Багато спецій.
Додому добиралися півтори доби. Першого квітня о 18.00 вилетіли і третього близько 12.00 були в Ніжині. З Чандігара долетіли до Делі. Через чотири години був літак до Дубая, звідти — до Кракова. Сіли на потяг до Перемишля. До Києва і нарешті до Ніжина.
— Сувенірів багато привезли?
— Не дуже. Є обмеження в вазі. Коли летіли до Африки, дозволена вага 23 кілограми. А от до Індії — уже 15. Чай, каву брали. Дитині — прямокутний кубик-рубик. Такий трансформер. Розклали — не можемо скласти. Можливо, на вихідних розберемося.
Пан Євген узяв спеції. Він у цій справі знається. Кулінарить, любить гостре.
Джерело: "Вісник Ч", авторка Юлія СЕМЕНЕЦЬ
Ця стаття стала можливою за підтримки програми “Голоси України”, яка реалізується Лабораторією журналістики суспільного інтересу спільно з Європейським центром свободи преси та медіа. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією
"Час Чернігівський" писав про таке:
- Чернігівська студентка стала призеркою престижного мовно-літературного конкурсу
- Розробки чернігівських студентів отримують визнання в Україні
- Проти зловживань під час іспитів: в університеті Чернігова запровадили «телефон і скриньку довіри»
Ще більше цікавої інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":
