Говоримо із військовою медикинею Наталією Борець про роботу у ЗСУ, облогу Чернігова, найчастіші поранення, аптечку на війні… і не тільки. Дивіться відео або читайте текстову редакторську версію.
Журналіст Арсен Чепурний: Доброго дня. Давайте почнемо з вас. Розкажіть, будь ласка, чим ви займалися до того, як потрапити у військо і як прийшли до ЗСУ?
- Мене звати Наталія, я закінчила медичне училище, я фельдшер за спеціальністю, працювала в цивільній медицині з 2000 року. І дуже-дуже сильно хотіла в армію, було все життя таке бажання. Батько військовий, чоловік військовий, брат військовий, жили біля військової частини. І я знала, що до цього прийду, хоча всі були категорично проти. І в 2019 році зустріла знайому, вона каже, є місце. Ну, пішла служить. Моя задача тоді, я була санітарним інструктором медичного пункту, у нас були строковики в частині. В основному, це строковики, а також наші контрактники звертались до медичного пункту. Ми їх там направляли на консультацію в госпіталь, надавали необхідну допомогу, ну, саму просту. І просто ходила в наряди, виїжджали на навчання, забезпечували стрільби, медичне забезпечення всіх навчань. Також самі навчалися. Ну, так от було до початку війни.
- Власне, 24 лютого, де вас застало і як це було для вас?
- Це був четверг, я збиралась в наряд. Збиралися, і позвонив мені начмєд наш, в.о. начмєда. Я вже чула вибухи, і в мене вже чоловік виїхав раніше, але ж не хотіла це розуміти, все відштовхувала, скажімо так, ці думки. Прибули до частини, зібрали все своє майно, отримали зброю.
- Чим далі займалися? Під час оборони Чернігвоа яка ваша була задача?
- Коли нам привозили поранених і 200-х з району Яцева, Новоселівки, благо, ми були в місті, то ми просто швиденько їх розвозили по лікарням, всі лікарні тоді приймали поранених, і госпіталі, обласна лікарня, і районна. Наша задача була швиденько надати першу допомогу, щоб зберегти життя і доставити до лікарні.
- Найчастіші травми, з якими стикалися?
- Різні були травми. Це були проникаючі травми живота, кінцівок, масивні кровотечі, травми голови і контузії. Коли у людини, скажемо, цілісність не пошкоджена ніяких тканин, просто вона, скажемо так, отримала від вибухової хвилі таку травму, поранення.
- Зараз чим займаєтеся?
- Зараз наша військова частина теж виконує завдання. Вони були і на Курську, і на Куп'янську. Там же наші бойові медики з ними виїжджають. А ми, як санінструктори, зараз знаходимося тут, на місці в Чернігові, допомагаємо нашим військовослужбовцям пройти ВЛК, отримати всі довідки про поранення, допомогти їм морально в цьому розібратися, тому що ясно, що люди після поранень морально пригнічені, целюди, які потребують допомоги. Тому розказуємо, куди можна звернуться, якісь шукаємо для них реабілітаційні центри, ми допомагаємо їм туди потрапити, супроводжуємо їх.
- Робота зараз, у відносно мирному Чернігові, і робота тоді під обстрілами. Як це для вас відрізняєтсья?
- Звичайно, відрізняється, тому що тоді - нуль документації, один блокнотик, де ми встагли там якось виясняти, кого куди відвезли, хто ці люди, тому що це були військовослужбовці з усіх частин, кого привезли. І ясно, що зараз у нас робота більше з документацією, з хворими, з військовослужбовцями. Тоді була робота одна – надати допомогу максимумально і доставити до лікувального закладу.
- Аптечка. Що у вас з собою у аптечці?
- Аптечка вона є індивідуальна. Завжди наголошуємо на цьому, що коли військовослужбовець отримує аптечку, то вона є для надання медичної допомоги собі. Тут немає ніяких таблеток, ми їх додаємо самостійно. А так - тут обов'язково турнікет для зупинки кровотечі. Зараз кожного військовослужбовця ми стараємося навчить, проводимо заняття з тактичної медицини, щоб він міг правильно наложити турнікет і зупинить собі кровотечу. Ще бандаж. Коли турнікет можна замінити бандажем, то бандаж для зупинки кровотечі. Ще термоковдра, щоб оберегти тепло, коли людина поранена. Це для зупинки кровотечі гемостатик, гемостатичний бинт, який просочений речовиною для зупинки кровотечі. І це оклюзійна пов'язка при пораненнях в грудну клітину, при порушенні цілісності грудної клітини, щоб не потрапляло повітря. Для цивільної людини і для військовослужбовця це такий найнеобхідніший набір для надання першої медичної допомоги. Більше, щоб врятувати життя нічого не треба, якщо є можливість швиденько доставити до стабпункту або до лікувального закладу.
- Якщо говорити про медичну підготовку військовослужбовців, звичайних солдатів, як вона змінилася з часу повномасштабного вторгнення і чи змінилася взагалі?
- Зрозуміло, що коли були бойові дії, ніхто не був готовий. На жаль, звичайно. В нас проводились у частині заняття, але вони, скажем так, профілактично проводились, чи як це сказати? Просто проводились, ніхто ж не збирався, скажем так, воювати, як воно сталося. Тому під час бойових дій ми, медики, своїми знаннями надавали допомогу, а також хлопці на рівні може якихсь інстинктів, може якогось життєвого досвіду надавали допомогу один одному. Та зараз зрозуміло, що в кожному підрозділі постійно наші бойові медики, які вже навчились, були не на одних курсах. У кожному підрозділі всім військовослужбовцям постійно проводять навчання. Тому що руки повинні постійно це пам'ятати. Тому що медичну допомога може надати не тільки медик, а той, хто з тобою поряд. І сам військовослужбовець теж може надати сам собі допомогу.
- Якщо говорити про медиків у військах, наскільки їх зараз вистачає чи не вистачає?
- Медиків не вистачає. Я дивлюсь по своїй частині. У нас є вакантні посади, не вистачає бойових медиків. Для розуміння, медиком може бути людина без медичної освіти. Потрібно, щоб тільки було в неї бажання допомагати. І людина приходить будь-якої спеціальності, будь-якого віку, статі. І людина може навчитися. Відправляють людей в навчальні центри, де навчають. Потім ще вона проходить в частині військовій стажування і може надавати допомогу.
- А якщо людина медик за освітою і хоче мобілізуватися до війська на відповідну посаду, як це відбувається? Чи потрібні якісь додаткові знання, навички?
- Зараз є можливість прийти і військомати, і у саму військову частину. І навіть по місту є бігборди, де оці рекрутингові центри. Я думаю, що не є проблема, куди звернуться. Просто може, я ж кажу, через те, що мало в людей інформації, може страх якийсь, я не знаю. Дуже хотілося б, щоб приходили люди і щоб ми разом робили цю справу і наближали нашу перемогу.
***
Дивіться інші випуски передачі НАШІ ЛЮДИ:
- НАШІ ЛЮДИ: офіцер про те, чому кожен чоловік повинен штурмонути посадку і формування нової бригади
- НАШІ ЛЮДИ: переселенець з Криму, який боронить Україну
- «Чим більше люди бачили, що вони подзвонили і відпрацювалось по оркам – тим більше нам довіряли»: учасник Руху Опору з Чернігівщини