У цьому випуску: про перспективи розвитку баскетболу у Чернігові, команду колегіуму, плани на майбутній сезон. Дивіться відео або читайте текстову редакторську версію.
Журналіст Арсен Чепурний: Привіт, друзі. Чернігівський баскетбол набирає обертів. Говоримо про це сьогодні із помічником ректора Національного університету "Чернігівський колегіум" Денисом Домоцьким у передачі «Наші люди».
– Як з’явилась ідея відродити баскетбольну команду в університеті?
– Справа в тому, що протягом тривалого часу баскетбольної команди в університеті не було. Востаннє, я пам'ятаю, відвідував матчі – була Учбова ліга, здається. Брали участь виші області і плюс декілька технікумів і коледжів. Але це було дуже давно.
Після війни ми в університеті зорганізували команду. Тут потужні баскетбольні традиції, оскільки тут працював покійний Андрій Юрійович Чуста (викладач кафедри спорту факультету фізичного виховання НУЧК – ред.). Я думаю, те, що ми зараз робимо - це частково присвячується його пам'яті.
Мені взагалі спорт дуже близький. Я коли в школі працював, створив баскетбольну команду. Ми навіть були бронзовими призерами Чемпіонату України з баскетболу «три на три» серед шкіл.
Коли я прийшов сюди в університет працювати, я прийшов на факультет фізичного виховання. І кажу, можна подивитись списочки студентів. Серед них могли бути мої колишні учні. І я там побачив декілька цікавих прізвищ. Перш за все, Іван Балюта, Ралф Оксенич - це ці хлопці, яких баскетбольна спільнота Чернігова знає. От я собі подумав, що якщо такі круті особистості тут є, то чому б не організувати команду?
Але почалась війна. Влітку минулого року я прийшов до ректора, до Олега Шеремета. І кажу, що є у мене така ідея, наскільки можливо зараз це зробити.
Він каже, хочеш - створюй, займайся, роби. І я почав обдзвонювати цих хлопців. І ми зібрались на перше тренування: чоловік шість. Ну, думаю, шестеро - це вже майже достатньо. Після чого я зв'язався із Федерацією баскетболу області, зокрема з Артемом Широким. Він каже, що якраз планується Чемпіонат області. Ми вирішили стартувати одразу ж у Чемпіонаті області. Хоче було б непогано спочатку «обкатати» команду в учбовій лізі, погратися зі слабкими суперниками.
Але ми стартонули в Чемпіонаті області доволі непогано. Ми йшли дуже добре, поки наш лідер Ралф Оксенич не травмувався. Тоді ми програли декілька матчів. Ми закінчили Чемпіонат на четвертій позиції. Це доволі круто, показали хорошу гру. На наші ігри приходило багато глядачів щоб підтримати, у нас з'явилась своя фан-база. Це доволі непогано в умовах війни.
Ми популяризуємо спорт, який, на жаль, не спорт №1 у нас країні. Може навіть і не спорт №2, але ми докладаємо максимум зусиль до цього і залучаємо студентів. Вже цього року до нас навіть будуть вступати хлопці, які в школах навчалися. От вони і будуть грати в нашій команді.
– Чому відроджуєте саме баскетбол?
– Можливо, серед чергівських гравців і немає якихось видатних переможців. Окрім Олександра Волкова. Але чернігівський баскетбол - він красивий, класний.
– У яких змаганнях команда бере участь зараз?
– Поки міжсезонна пауза, ми беремо участь у чемпіонаті Північної стрітбольної ліги. Поки що йдемо дуже добре, перші-другі позиції з БК«Чернігів».
– Чи є у команди власна зала?
– Якщо говорити про зали, то зараз ми знаходимося в основній залі. Тут йде ремонт. Ми готуємося. Наші команди волейбольні - вони є спортивними лідерами і локомотивами спорту. Хлопці - «Буревісник» - вони будуть грати в Суперлізі, а дівчата - команда «Університет» - вони будуть грати у Вищій лізі.
На жаль, їм не дозволять грати в Чернігові. Ми розуміємо, що через близькість до кордону. Але ми тут робимо ремонт, тому що у нас студенти навчаються, і тут проводяться заняття.
Мені б дуже хотілося, щоб Чемпіонат області дозволили приймати саме нам. Потрібно буде замінити щити, кільця. Зробимо, якщо буде фінансування.
Ми тут влаштовували благодійний матч, коли Ралф отримав травму. Збирали кошти на його лікування. У нього був розрив ахіллового сухожилля. Лікування дуже дороговартісне, операцію робили. Велика подяка Артему Широкому, він підтримав.
Тут проводили товариські ігри - у перервах між іграми грали із ДЮСШ. Ми дуже хотіли тут приймати матчі. Я пам'ятаю, що здається, за декілька буквально днів до початку війни, матч наших дівчат команди «Університет» тут був. Це дуже потужна команда. Тоді тут грали Кравчук Аліна, Юлія Камінська, дуже відомі імена. Потім Камінська стала чемпіонкою України.
Вони тут приймали тур, і якраз тут були їх перемоги. Останній великий спорт в цьому залі завершився перемогою для університету. І тому ми сподіваємось у майбутньому відродити, повернути в ці стіни спорт. Мені здається, ця арена дуже підходить. По-перше, тут можна вмістити більше глядачів, ніж в ДЮСШ. По-друге, вона рідна, це рідні стіни. Нам би дуже хотілося грати тут в баскетбол, і волейбол щоб так само щоб тут теж відбувався.
– Що змінили в команді після минулого сезону?
– Ми зробили роботу над помилками, це по-перше. По-друге, ми змінили підхід до тренувань. У залі ми минулого року тренувалися. Я намагався більш-менш професійний підхід зробити. У нас була робота з фітнес-тренером. У нас потужний викладацький склад в університеті, є хороші спеціалісти. У нас є фітнес-тренер Тетяна Литвин. Вона працює із командою «Буревісник», і вона працювала з моїми хлопцями. У нас є тренажерна зала.
Цього року ми трошки підсилились. До нас в команду повинні перейти декілька дуже крутих гравців. Зокрема, це буде Михайло Перак. Він минулого року грав в команді «Сівер». Цього року він з київського Університету фізичної культури переводиться до нас. Я вважаю, що це круто. Це говорить про рейтинг і статус нашого університету, якщо людина з Києва продовжить навчання тут. Сподіваємось, що відновиться Ралф Оксенич. Цього року в нас буде стояти завдання поборотися за медалі. На Чемпіонаті області команди доволі сильні.
Дуже сильні команди ті, що нас випередили у Чемпіонаті. Вони дуже круті. Перші три команди Чемпіонату Чернігівської області готові грати, в принципі, з будь-якою областю. Можемо влаштувати таку собі "битву областей".
Ми хочемо призові місця. Наскільки мені відомо, я можу помилятися, тож нехай мені пробачать старожили баскетболу… Мені здається команда університету жодного разу не була в призерах Чемпіонату області. Можливо я помиляюся, наскільки я пам'ятаю - а я тут з 2005 року - то не пам'ятаю, можливо це пройшло повз мене. Тому ми ставимо завдання поборотися за місце на вершині турнірної таблиці. Ми йшли (минулого року - ред.) дуже добре, і ніхто не міг подумати, що одна травма одного гравця… У футболі трошки простіше, там 11 гравців і можна якось замінити. А тут дуже важко, бо команда із п'ятьох... Тож якщо один вибуває, то залишається два...
Плюс, ми підтягнули молодь. У нас у команді зараз грає Олександр Машир. Він навчається в 11 класі, але в перспективі буде також вступати до нас. Плюс, зараз вступив на перший курс випускник ДЮСШ Олексій Фотієв, вже я казав про Михайла Перака, відновлюється Ралф Оксенич. Сьогодні день народження у Івана Балюти, я йому телефонував. Він теж в очікуванні, він зараз в столиці і скоро повернеться сюди. Тобто наші хлопці, наші лідери заряджені на гру, заряджені на перемогу.
Все це було б неможливо без тренерів, які виховували всіх цих прекрасних гравців. Хотів би подякувати ДЮСШ, моєму доброму другу Олександру Хоменку. Він завжди мене підтримує. Коли зародилась думка про створення команди, я одразу йому зателефонував. Всі моменти баскетбольні з ним обговорюємо. Завжди підтримує і в моменти поразок, і перемог. Хоча Олександра Ігоровича перемогти не вдавалось. Взагалі тренери роблять колосальну роботу.
Баскетбольний сезон розпочнеться у жовтні. Тому приходьте, підтримуйте! Будемо просувати баскетбол. Зробимо його спортом номер один у Чернігові!
* * *
Дивіться попередні випуски програми "Наші люди":
