У Сосницькій громаді - втрата. Помер 38-річний оборонець Юрій Шестаков.
У захисника залишилися мати, сестра та брати.
"Вся Сосницька громада висловлює співчуття сім’ї та всім рідним військового", - написали на сторінці Сосницької громади.
Про зустріч та прощання з воїном будуть повідомляти додатково.
Що відомо про захисника
Юрій Шестаков народився 28 вересня 1986 року в селі Масалаївка Сосницької громади. Навчався у Сосницькій гімназії ім. О.П. Довженка, згодом здобув фах у Сосницькому професійному аграрному ліцеї за спеціальністю тракторист-машиніст і слюсар з ремонту сільськогосподарської техніки.
У 2007–2008 роках проходив строкову службу.
З початком повномасштабної війни був мобілізований у травні 2022 року. Служив на посаді старшого оператора розрахунку протитанкових ракетних комплексів.
За час служби зарекомендував себе як досвідчений та відповідальний військовий, відданий присязі та Українському народові.
На жаль, Юрій помер 24 липня 2025 року у Харкові в Інституті загальної та невідкладної хірургії ім. В.Т. Зайцева.
Лариса Горобець ( Зайченко):
- Вічна і Світла пам'ять Герою..Юрочка, приклоняю голову перед тобою... дякую за захіст і за все.. Наш ти янгол, ти завжди будеш жити у наших серцях, і завжди будеш обігрівати нас... Легких хмаринок, ріднесенький...Любимо, сумуємо..
Лариса Івасенко:
- Вірш Юрі Шестакову дорогому однокласснику
Наш однокласнику, наш друг,
З великим Серцем, дуже вірний,
Незламний, величавий дух
Скрізь облітає: славний, гідний.
Зумів крізь гради ти пройти.
... Аж підвело тебе здоров'я.
Весь біль зумів перенести.
Чому, за що такая доля?
Зустріли радо ми тебе.
Ти ж прагнув зустрічі так з нами.
Розповідав нам про сумне...
Шкільні роки свої згадали.
... А смерть так по п'ятах іде,
А разом з нею йде потуга.
Страждання нам війна несе.
Забрала вірного нам друга.
Наш вірний друг іде туди...
Там матінка його чекає.
Там вже нема, нема сльози,
Немає смутку, ні печалі.
В твоїй душі – одне добро.
Летить душа до Бога зразу.
Твоє життя – одна любов.
Бог вибачає всі образи.
Легких хмариночок... Лети,
Наш вірний, добрий, мужній друже.
Ми не зуміли зберегти.
Пробач нас, просимо тя дуже.
... Хотілося перемогти
І обійняти плечі дужі.
Так хочеться вже без війни
Вклонитися солдатам мужнім.
Прости, нас Юра, нас прости.
Прости за все, наш рідний брате.
Ти наш Герой! І назавжди
Твій погляд буде скрізь витати.
"Час Чернігівський" писав про таке:
