У громадах Чернігівщини прощались із захисниками, які загинули на російсько-українській війні.
43-річний Олександр Шумний з селища Березна. У 2022 році пішов добровольцем до війська. Захищав Чернігів. Помер 11 грудня 2025 року після поранення. Попрощалися з військовим у Березні, у Святопокровській церкві. Поховали на місцевому кладовищі.
* * *
29-річний Арсен Саргсян з селища Березна. Він був шостою, найменшою, дитиною у своїй родині. У віці семи років втратив батька. Їздив працювати на будівництво до Тернополя, Києва, Чернігова та на Харківщину, а також за кордон: до Польщі та Чехії. У 2025 році чоловіка мобілізували до лав ЗСУ. Служив на посаді снайпера розвідувального відділення розвідувального взводу десантно-штурмового батальйону.
Загинув 6 грудня 2025 року в Покровському районі. Попрощалися з Арсеном Саргсяном у Катерининській церкві Чернігова, поховали в Березні на Петропавлівському кладовищі.
* * *
43-річний Олександр Ревенко народився в селі Забілоччя Радомишльського району Житомирської області. Пізніше родина переїхала в Бобровицю. У 2023 році чоловіка мобілізували до ЗСУ. 11 жовтня 2025 року солдат Ревенко загинув у бою. Попрощалися та поховали захисника 14 грудня на міському кладовищі «Якушкове» в Бобровиці. У нього залишилися мати, дружина та дві сестри.
* * *
49-річний Геннадій Москалець з села Черниш Седнівської громади. Працював у Седневі водієм та охоронником. Навесні 2025 року уклав контракт. Загинув третього грудня в районі села Гришине Покровського району на Донеччині. У чоловіка залишились дві доньки. Поховали воїна на кладовищі в рідному селі.
* * *
45-річний Юрій Веременко з Носівки. Працював у приватній компанії, де займався обслуговуванням заправних станцій у всій Україні. Воював з 24 лютого 2022 року в лавах Першої танкової бригади, у механізованому батальйоні.
«Після поранень стан здоров’я був таким, що Юрій Васильович повернувся до цивільного життя, у свій колектив на роботу, де його чекали», — згадують у громаді.
Загинув 15 грудня 2025 року в ДТП, коли був у відрядженні по роботі. Поховали захисника на кладовищі в Носівці.
* * *
34-річний Олександр Грищенко народився в місті Горлівка Донецької області. Згодом родина переїхала до Куликівки. 20 грудня 2021 року уклав контракт та долучився до лав ЗСУ. З початку повномасштабного вторгнення захищав Чернігівщину, далі — Донеччину. У вересні 2022 року зазнав бойової травми.
Далі був тривалий період лікування та реабілітації. Олександру встановили ІІІ групу інвалідності. На початку 2025 року пройшов навчання за програмою підготовки «Суміщений курс підготовки командира танка» та став інструктором навчального курсу школи танкістів. 15 грудня дорогою на службу на краматорський напрямок Олександр Грищенко помер внаслідок гострої серцевої недостатності.
* * *
31-річний Віктор Мазняк з Городні. З початком повномасштабного вторгнення долучився до лав територіальної оборони. У вересні 2025 року Віктор зазнав тяжких поранень. 14 грудня 2025 року захисник помер. Поховали бійця в Городні.
* * *
29-річний Олександр Галичкин народився в Києві. У дитинстві разом з батьками переїхав до села Матіївка, Батуринська громада. Потім працював на різних підприємствах.
У 2016 році створив сім’ю, разом з дружиною виховував сина Владислава. У 2018 році Олександр взяв на себе опіку над молодшим братом Єгором. До Сил оборони Олександр Галичкин долучився в перший день повномасштабного вторгнення. Загинув 11 грудня 2025 року. Поховали воїна в рідному селі.
* * *
50-річний Павло Василенко народився в Казахстані в місті Алмати. З семи років жив у Ніжині. Працював далекобійником за кордоном та в Україні. З початку повномасштабного вторгнення захищав Ніжин, а потім перейшов до Збройних сил України. З кінця 2022 року почав служити у військовій частині, де ремонтував техніку для відправлення на фронт.
Улітку 2023 року брав участь у боях на Херсонщині, де отримав подяку та медаль «За мужність». Восени 2024 року воював у Курській області РФ. Загинув 14 грудня 2024 року. У липні 2025 року його тіло повернули та ідентифікували за ДНК-експертизою. Поховали воїна 20 грудня в Ніжині.
* * *
54-річний Віктор Понкратов з Кархівки Михайло-Коцюбинської громади. Працював у різних організаціях робочим, водієм, трактористом. З третього серпня 2023 року працював у ТОВ «Чернігів Еко Плюс». Був мобілізований до Збройних сил України. Загинув 9 вересня 2024 року. Поховали 23 грудня на кладовищі в селі Кархівка.
* * *
41-річний Анатолій Павлов народився в селі Терни Донецької області. Згодом сім’я переїхала в село Велика Доч Височанської громади. До лав ЗСУ чоловіка мобілізували в липні 2023 року.
Загинув у Донецькій області третього листопада 2023 року. З того моменту вважався зниклим безвісти. 12 грудня 2025 року тіло захисника ідентифікували за результатами тесту ДНК-експертизи. У чоловіка залишилися мати, сестри та син.
Джерело: "Вісник Ч", авторка Ольга САМСОНЕНКО
"Час Чернігівський" писав про таке:
- Обморозив ноги, одну довелося ампутувати: захисник помер на реабілітації. У громадах втрати
- Кращий захисник футбольної команди воював на Донеччині. У громадах втрати
- Загинув на Дніпропетровщині: у громадах втрати
- Після поранення втратив руку: Павлу Лепеню з Городні сниться Нью-Йорк
- Зідан загинув під Краматорськом: у громадах Чернігівщини втрати
Ще більше інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":
