Чернігівські аграрії розповіли про стан галузі профільному виданню Agro Times. До звичних лих фермерів типу шкідників та інфляції додалася війна, руйнування та мародерство росіян.
За словами Івана Якуба, голови ФГ «Соната», чиє підприємство розташоване у прикордонні у 30 км від білоруського кордону, сіятися довелося в окупації, ворог пройшов транзитом через їхнє село.
Через війну довелося оптимізувати все - час, гроші, людські ресурси, навіть культури обирали ті, які потребують менше уваги та добрив.
— Добре хоч бойові дії поблизу не велися — вціліли і люди, і техніка (механізатори встигли поховати її по дворах). Тож коли ЗСУ зупинили й вигнали з Чернігівщини агресора, нарешті сіємо, - розповідає фермер.
Структуру посівних площ довелося змінити. З ранніх культур встигли посіяти тільки горох. Увели його цьогоріч у сівозміну, бо він потребує менше міндобрив. Після кукурудзи й соняшнику маємо в планах посіяти й просо, технологія вирощування якого не вимагає великої кількості міндобрив.
Загалом маємо на посівну всі ресурси: насіння й засоби захисту рослин придбали ще до війни, а добрива, яких бракувало, докупили завдяки пільговому кредиту в рамках державної програми підтримки. Певний обсяг пального придбали раніше, тож нині за можливістю поповнюємо запаси.
Озимі, під якими у нас 40% площ, у задовільному стані, запас вологи великий. Утім, одне підживлення пропустили, тож навряд чи отримаємо заплановану врожайність. Та цьогоріч великий урожай може стати ще одним випробуванням для фермерів. Де зберігати збіжжя нового врожаю, якщо у сховищах залишки торішнього і їх неможливо вивезти? Звісно, все так не буде — зруйновані дороги та мости потроху починають відновлювати. Звісно, прибутків цього року годі й очікувати, та нині головне — протриматися й зберегти господарство.
Петро Мельник, президент Українського Клубу аграрного бізнесу, співвласник і виконавчий директор Agricom Group каже - Михайло-Коцюбинське, де розташоване їхнє основне виробництво, теж було в окупації. Мало того, російська армія покрала чимало техніки.
— На територіях, де велись бої, та які були окуповані російськими військами (Чернігівська та Луганська області), ще з початку війни Agricom Group втратив контроль над своїми активами.
У Чернігівському аграрному кластері протягом кількох днів по території МТП в селі Красне велись обстріли з боку окупантів. Після звільнення села на нашій базі було зруйновано склади, знищено техніку, частково знищено та розграбовано адмінбудівлю, пошкоджено посіви озимини. На частині полів Чернігівського кластера (15–20%) лишились снаряди, загроза мінувань, вирви. Тому там проводили, й триває нині, роботи з розмінування. Наразі територію Чернігівської області звільнили від окупації, і ми повернули контроль над нашими активами.
Щодо виробничих потужностей, то наш завод із виготовлення пластівців у смт Михайло-Коцюбинське Чернігівської області теж під час окупації був частково розграбований — викрали комп’ютерну техніку з адміністративної частини. Хороша новина в тому, що вціліло все інноваційне обладнання.
Завод «Добродія» — це повністю автоматизоване надсучасне виробництво, яке запрацювало 2017 року й у який ми інвестували понад 11 млн доларів. Підприємство має дві виробничі лінії швейцарської компанії Buhler AG загальною потужністю 1200 тонн на місяць. Отож, ми вже відновили виробництво й розпочали експорт до Європи. Тепер шукаємо партнерів для укладання нових контрактів щодо постачання продукції заводу.
Читати також: Розбомблене росіянами: у Чернігові відновлюють швейне виробництво
