«Після смерті сина мені байдуже, ранок чи вечір, літо чи зима. Свята, будні, якісь події — усе повз мене. На цьому світі мене тримає тільки пам’ять про сина. Бо поки я жива, і він буде жити», — це зі сторінки сосничанки Валентини Шмалун у соцмережах.
Так вона живе від самого початку повномасштабного вторгнення, коли, захищаючи Чернігів, загинув її 29-річний син Іван. Незадовго до цього він повернувся із закордонних заробітків і заявив, що з України нікуди не поїде: тут — найкраще.
Іван Шмалун був одним із перших, кого мобілізували у громаді. Ці хлопці, яких війна за лічені години вирвала з мирного життя, зупиняли ворога без належного досвіду, без бронежилетів і касок. Комусь неймовірно пощастило — залишився живим. А в сина Валентини Петрівни половина голови була вражена осколком.
До 30 березня, коли його тіло привезли у сосницький морг, мати ще сподівалася на диво. Та дива не сталося, і відтоді у її житті погасло сонце.
Іванову автівку вона віддала його другові. Він поїхав нею захищати країну. А сама як зіницю ока береже вцілілий синів телефон. Його батарея завжди заряджена. Раніше часто набирала на ньому свій номер — наче Ваня живий і телефонує їй... Постійно ходить до нього на кладовище.
Та кілька днів тому відвідини стали для згорьованої матері шоком — хтось викрав флагшток із прапором, що був установлений біля могили її сина. Залишилися тільки вмуровані в бетон кріплення. Це було для неї ударом в серце. Вона у відчаї.
Люди звертаються до правоохоронців із вимогою знайти і покарати вандала.
Джерело: ГАРТ, авторка Ганна ЮХИМЕНКО, селище Сосниця. Фото з альбому Валентини Шмалун
"Час Чернігівський" писав про таке: Відмовився від мобілізації та ховався від ТЦК - мешканця Чернігівщини засудили до 3 років за ґратами
