При Покровському храмі Ніжина гора посилок для фронту. Майже щодня їх відправляють підрозділам. Затребувані теплі шкарпетки і пояси, рукавиці, грілки. Храм належить до ПЦУ.
Координатори — волонтерське об’єднання «Покровської церкви», настоятель храму протоієрей 56-річний Михаїл Якубів та його дружина 53-річна Дарія Якубів. Згуртували сотні небайдужих. Виготовляють окопні свічки, грілки, плетуть маскувальні сітки, шкарпетки, пояси, готують смаколики, надають фінансову допомогу. На передову відправили тонни харчів. 28 автівок, сім тепловізорів, зарядні станції.
При мені з ніжинської гімназії №5 принесли теплі пояси. Та найбільше зацікавили грілки … з тирси. Вони в промерзлих окопах рятують воїнів від обморожень. Їх можна застосовувати для відігрівання рук, ніг, покласти в кишеню бушлата або спальний мішок. Собівартість однієї — п’ять гривень. Щотижня матінка Дарія та волонтери фасують щонайменше п’ятсот грілок.
Мішки з тирсою стоять неподалік підготовлених до відправки ящиків з майбутнім теплом.
— Всі необхідні складники для виготовлення доступні. Тирсу випросила, кухонної солі мішечок купили, алюмінієва стружка — відходи виробництва, мідний купорос замовляла по інтернету. Пропорції дуже точні: 830 грам купоросу, кілограм 40 грам тирси, 420 грам солі і 210 грам алюмінієвої стружки, — перераховує Дарія ЯКУБІВ. — Усі інгредієнти потрібно ретельно перемішати у глибокій мисці. Руки мають бути в рукавичках. Потім суміш насипаємо одноразовим стаканчиком в поліетиленові зіп-пакетики (ті, що зі смужкою-застібкою – авт.) Із однієї порції виходить п’ятдесят грілочок. Вкладаємо інструкцію, щоб воїни знали, як активувати суміш. Потрібно влити 50-70 грамів водички і добре розім’яти пакет руками, аби намок його вміст і маса стала однорідною. Тоді починає відбуватися реакція і виділяється тепло. Нагрівається до 60 градусів. Коли тримаєш пакетик голими руками, то пече. Щоб не лопнув, коли надується, слід випустити пару. Гарячий він до двох годин, потім починає потихеньку остигати. Грілка одноразова, але практична, не займає багато місця, легенька. Хлопцям, які ідуть на нуль, вкинув в рюкзак чи поклав кілька до кишені, і, коли знадобиться, можна зігрітися. Наші грілки роблять їх тяжку службу хоч трішечки легшою.
Захисники знають, що ми їх надійний тил.
Більше тридцяти підрозділів, а було і сорок, отримують такі грілки. Ось уже запаковані, — Дарія Василівна веде до стопки картонних ящиків з наклейками, в яку бригаду чи роту вони призначені. — Такі зігрівайки зручно використовувати там, де не можна буржуйку розтопити чи навіть окопну свічку запалити, бо засікають ворожі тепловізори і дрони. Коли сирість і холод пробирають до кісток, під куртку поклав один чи кілька пакетиків і вже тепліше.
Все, що збираємо і виготовляємо, передаємо на передову, відправляємо машинами.
Якщо вантажі об’ємні, надсилаємо «Новою поштою» двічі на місяць у Дніпро, Запорізьку та Харківську області. Купили не одну сотню взуття, шкарпеток, білизни, шили балаклави, рюкзаки, розгрузки, труси і т д.
З першого дня війни згуртувалися навколо храму цілі колективи. Один з них батальйон «Покрова». Це чудові жінки, котрі плетуть маскувальні сітки. Сплели вже тисячі квадратних метрів. Працюють наші прихожани, привозять з сіл, волонтерять рідні захисників, допомагають родичі полеглих. Запити від військових надходять щодня, стараємося їх виконувати. Вкладаємо власні кошти. Також у церкві збираємо, бо храм – це те місце, яке згуртовує людей. Проводимо збори через інтернет.
— Кажуть, в окопах немає невіруючих. Окрім побутової, бійцям потрібна і духовна наснага. На Водохреща Ви відправили десятки каністр зі святою водою...
— І не тільки. Відправляємо, кому треба, хрестики, ікони з молитвою. Лише з початку повномаштабного вторгнення відправили 16 тисяч. І декілька тисяч окопних іконок. У тому числі й ікони Богородиці, покрови Воїнської, з якою йдуть на завдання.
— Окопні особливі?
— Невеличні, заламіновані, аби не зіпсувалися. В яких умовах часто доводиться нашим хлопцям воювати, думаю, люди знають.
Дякую усім за допомогу, за кожен донат, за віру в ЗСУ і за довіру.
Джерело: "Вісник Ч", авторка Валентина ОСТЕРСЬКА. Фото з архіву Дарії ЯКУБІВ
"Час Чернігівський" писав про таке: На Чернігівщині згорів будинок захисника, який воював в Авдіївці
