Чернігівщина - це край водно-болотних угідь. Майже 60 тис га таких територій віднесено до природно-заповідного фонду, насправді їх значно більше. Ще за радянських часів в Україні болота масово осушували, збільшуючи площі сільськогосподарських земель. Проте згодом з’ясувалося, що меліорація має зворотний бік. Витоки річок на рівнинах, як правило, починаються з боліт. Осушуються болота - міліють річки.
Також болота стримують негативні наслідки глобального потепління, зменшують вплив посухи. Це безцінне середовище для існування багатьох видів рослин і тварин, зокрема водоплавних птахів.
На Івангородщині місцевим активістам вдалось відновити обміліле болото, яке підживлюється водою з притоків річки Остер.
Участь в проєкті беруть науковці, екологи, представники місцевої громади. «Час Чернігівський» на власні очі побачив, як відбувається цікавий екологічний проєкт.
В минулі роки тут була засуха і були пожежі. Це болото вигорало. Повністю вигорало. Не тільки це, а і багато боліт по Україні. Зникали птахи з боліт, - каже Дмитро РУСАНОВ, тваринознавець.
Дмитро Русанов
Болота починають горіти не завжди з вини людини. Шар торфу іноді до 6–9 метрів завглибшки схильний до самозаймання. Горіння відбувається на глибині та поширюється у різних напрямках. Через торфяні пожежі часто спалахують сусідні луги та поля, вогонь перекидається на лісові масиви.
І не дай Бог загориться саме болото. Це трапляється коли його осушають. Коли там є багато торфу і коли цей торф горить його дуже важко загасити і потрібна велика кількість води. А так вода зволожує торф і торф не може ані горіти, ані тліти, - розповідає сергій ПАНЧЕНКО, молодший науковий співробітник Національного природного парку "Холодний Яр".
Сергій Панченко
Саме тому так важливо обводнювати обмілілі болота – вода не дає торфу горіти і стає природнім резервуаром для гасіння лісових пожеж, каже пан Сергій.
Ми знаємо, що перший спосіб від пожежі - це вода. І болото якраз містить цю воду. На болоті можна викопати копанку, звідки пожежники наберуть воду. І поширює свою місію на навколишню землю. Через це ліси не так горять.
Неподалік Івангороду знаходиться шлюз-гребля. За радянських часів споруда входила до складу гідротехнічної системи річки Остер. Вода з притоків Остра накопичувалась на площі приблизно 200 га та використовувалась для меліорації. Але з часом гребля почала руйнуватись, притоки Остра влітку майже пересихали. Тож територія колишнього болота обміліла. Завдяки небайдужим мешканцям греблю забетонували та підняли на 1 метр. Зараз болото розлилось на території понад 200 га і влітку більше не пересихає.
Зверніть увагу на різницю у воді ось на цьому болоті і канаві. Перепад близько одного метра. Цей грунт дуже добре тримає вологу, - говорить Сергій Панченко.
Болота - ідеальне середовище для існування багатьох птахів. Але внаслідок пожеж та посух багато птахів загинуло або перемістились у більш сприятливі місця. Для відновлення популяцій природнім шляхом доведеться чекати не одне десятиріччя. Тому представники місцевого мисливсько-рибальського господарства «Єгер» долучились до проєкту та вирішили сприяти процесу. Завезли і випустили на болота качок.
Кожну весну ми випускаємо приблизно 50-100 качок по різним місцям, по різним болотам. У цьому році ми привезли 30 качок з Конотопщини і вони будуть випущені на це болото. Перед цим ми приготували їм гнізда, ось вони стоять. Наші качки їх займуть, і дикі качки, які прилетять з півдня, - говорить Дмитро Русанов.
Завдяки гніздам, які встановили на воді, до маленьких каченят не добереться лисиця або будь-який інших хижак. Крім того, отримавши комфортні та безпечні домівки, качки не шукатимуть собі для гніздування місць на інших водоймах. Дмитро порахував: за належно створених умов кожні 50 качок за рік можуть дати приплід у 500 каченят.
Під час екскурсії поруч із відновленим болотом бачимо оленів.
Для оленя найголовніше, як для будь-якої жвачної тварини, це трава. Для того, щоб була трава потрібно, щоб було болото, все в природі один з одним зв’язано. Якщо на луках росте гарна трава, ми маємо гарний приріст тварин, так само оленів косуль і всіх інших, хто живе в цих місцях, - каже Сергій Панченко.
Благородні олені з’явились тут також завдяки небайдужим мешканцям. Наприкінці 2023 року МРП «Єгер» завіз на Івангородщину 165 тварин, яких місцеві тваринознавці поступово після адаптації випускають в дику природу. Цього року вже випустили 30 оленів. А ще отримали 100 голів приплоду, тож популяція цих красенів на Чернігівщині невпинно зростає, каже Сергій Панченко.
Тут для тварин поруч і водопій, поруч і харчі у вигляді численних живих організмів, які мешкають на болотах. Тут зелено, тут завжди багато трави, корму і відповідно болота - це осередок біорізноманіття.
Відновлення болота на Івангородщині насправді має значення не лише для місцевої екосистеми. Кількість вуглецю, що зберігається у торфі, за оцінками експертів, втричі більша, за кількість вуглецю в деревах. Тож болота це величезні утримувачі вуглекислого газу.
Коли ми говоримо про біосферну роль боліт, тут болота номер один. Це як регулятор клімату. Вони вологу накопичують, вони температуру зменшують і найголовніше те, що вони в собі містять дуже велику кількість карбону, який не дозволяє вивільнятися йому у вигляді вуглекислого газу, - розповідає пан Сергій.
Отже, здавалось би локальний місцевий проєкт івангородців вносить свій вклад у глобальну всесвітню програму скорочення викидів вуглецю. Що не може не викликати підтримки та поваги.
***
Час Чернігівський писав про таке:
