На Прилуччині в роботі по господарству людям може підсобити «бригада жінок», як вони самі себе називають.
— Нас вісім подруг, ми вже давно разом працюємо, — говорить 58-річна Людмила Балдас. — Моїм колежанкам — по 50-53 роки, є серед нас і 75-річна, працює на рівних з усіма. Прибираємо в будинку, наводимо лад після ремонту, виносимо сміття, складаємо дрова, скопуємо город, сапуємо, обгортаємо, вибираємо картоплю, збираємо малину — виконуємо всі види робіт у домі й на городі. Можемо виїжджати по Прилуцькому району, тільки якщо нас забирають. Зараз найбільше наймають на сапування, скоро почнеться вибирання картоплі. Даємо оголошення, щоб нас запрошували. Наш робочий день починається із 5-6-ї ранку і триває десь до 14-15-ї (поки сонце не стає палити). Їсти собі беремо самі, а деякі наймачі нас і годують.
— Пляшки не просите? — запитую жартома.
— Та Ви що! У нас ніхто не п’є. Років зо два тому були такі працівниці, та ми їх швидко відшили, нам вони не потрібні. Ми не хочемо соромити свою бригаду.
Оплата в нас погодинна, але ми ніколи роботи не розтягуємо, любимо так: прийти і зробити все заплановане за один день. Хоч і падаємо з ніг, але закінчуємо. Мені, буває, кажуть: «Людо, ти сама себе вбиваєш!» А я відповідаю: «Гроші ж потрібні». До пенсії, яка буде лише в 65 років, треба ж десь працювати, щоб мати кошти на прожиття. У мене четверо дітей, і я весь час думала, як для них заробити. Раніше працювала в будівельній бригаді з ремонту магазинів — штукатуромлицювальником, плиточником, малярем. Потім пішли дочки і сини через кожних п’ять років. Роботу довелося покинути, бо начальники казали: «Нам твої лікарняні не потрібні».
Зараз і хочеш кудись влаштуватися офіційно, але телефонуєш, кажеш, скільки тобі років, — і всі відмовляють: «Вибачте, Ви не підходите». Отож і мушу ходити в найми.
Запросити бригаду прилуцьких жінок на роботу можна за номерами: (099) 349-30-40, (066) 397-13-04.
Джерело: ГАРТ, авторка Аліна КОВАЛЬОВА
