46-річний Остап Шалаєв з Клубівки на Ріпкинщині — парубок. Як і більшість чоловіків, курить. Та на цигарки і тютюн гроші не витрачає. Сам збирає насіння, висаджує розсадою. Вирощує на городі. А подрібнює в дубовій ступі. Раніше в таких товкли мак.
— Зараз курю паперосний табак, який продають в інтернеті. Доки свій виросте, — закурює самокрутку, скручену з газети, Остап Шалаєв. — Ступа дісталася від колишніх власників, у яких купував дім. Стара, як і ця хата. Років 70, як не більше, їй.
— Пам’ятаю, покійний сусід у селі сидів на лавці під двором і подрібнював тютюн у металевій ступі. Залізним товкачем.
— Металеві — то вже сучасні. Зроблені спеціально для перебивки табаку. На наконечнику — ножі. Щоб краще бити. Деякі перекручують у м’ясорубці. Але моя — найкраща.
У мене їх дві, — уточнює господар. — Друга дісталася від баби Валентини Лях. Жила в Заліссі на Городнянщині. Вона в ній мак товкла. Її ступка в літній кухні стоїть. З дуба. І ця теж дубова.
Уже розлучений. Переїхав сюди у 2001 році.
Хату купив за 1300 гривень. Зараз і за 200 тисяч продають. Сам у шоку.
У ступку кладу поламаний корінь, — дістає з целофанового пакета. — Головне, щоб був сухий. Його додають у тютюн, якщо міцний. Тоді не так важко куриться. Б’ю, — вправно і швидко гупає товкачкою корінь самосаду. Перемішує рукою, щоб рівномірно подрібнився. Дає товкач спробувати. — Ви двома руками, а я професійно, однією, — підмічає. — Для другого етапу потрібно сито, — виносить металеву бляшанку з-під консерви, в якій цвяхом пробив маленькі дірочки. — Через нього просіюю, — бере в жменю потовчене, кладе в саморобний друшляк. — Дрібний пил вилітає через дірочки. Він для курива не годиться.
Остап Шалаєв у ступку додає ще трохи кореня, знову все товче. За часом хвилин десять іде на цей процес. Сам би впорався швидше.
— Крупне лишається. У мисці вже готовий до споживання, — сміється. — Можна змішувати з листям,— радить чоловік. — Днів через чотири буду розсаду виносити на город.
Курити почав в армії. Тоді пачки вистачало на чотири-п’ять днів. Цигарки брав з фільтром. Увечері їздив у клуб. Дівчат пригощав. Коли вже сюди перебрався, був лісником. Тоді більше став курити. Точніше як, — зітхає, — чарочка, друга… І покурити хотілося. Розкурився, що й кинути важко. Колись один дід, який курив багато, рахував: на день каліва (куща) йому вистачало на 360 разів. Я стільки не курю.
Каліво росте до метра. Здоровенне листя. З одного куща шість стаканів тютюну виходить. Це десь п’ять пачок сигарет. Але доки з вами поговорив, дві викурив, — сміється.
— Цього, що ми натовкли, пачок на дві буде. Стакан тютюну в магазині коштує 50 гривень. Якщо перемішати з листям — 100 гривень. А в мене все своє.
Ще з минулого врожаю лишилося. Насіння на розсаду збираю восени. Висіваю разом з помідорами, перцем. Насіння дрібніше за мак, — з кишені дістає коробочку з-під сірників, веде на город. — Городини небагато. Мо’, три сотки. Сапую сам. Обов’язково цибуля, кріп, петрушка. Картоплі трохи.
— На зиму не вистачить, — по-хазяйськи прикидаємо площу.
— Я ж заробляю! Кому траву викошу, кому ще якусь роботу. Беру і грошима, і товаром. Кавуни з динями є. У саду 22 кущі кабачків. Смаженими люблю їсти. З мене вистачить. Тютюн висаджую в кінці городу.
Торік зранку прокидаюся, коти в саду бігають. Звідки взялися? Придивився — зайці. Кілограмів на сім. Пришити хотів. Доки кочергу взяв, у тапках вибіг, змилися зарази, — розказує, хто з лісу приходить.
— Коли тютюн виріс, треба пасинкувати. Обірвати зайвий цвіт. Який кущ найбільше сподобався, не чіпаю. З нього збираю насіння. Коли все на городі прибрано, тоді вже тютюн рубаю. Сокирою.
Джерело: "Вісник Ч", авторки Юлія СЕМЕНЕЦЬ, Марина ЗАБІЯН Фото Юлії СЕМЕНЕЦЬ
"Час Чернігівський" писав про таке:
- Град побив людям капусту та огірки у прикордонній громаді
- На Чернігівщині чоловік відмовився від полуниць і розводить екзотичні дерева
- Щоб птиця черешню не клювала — натягнули сітку
Ще більше цікавої інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":
