Модель та громадська діячка Вікторія Апанасенко (у шлюбі Борнякова) повідомила, що 20 травня не стало її рідної людини - дідуся. У коментарях в інстаграмі вона додала - передчувала втрату, напередодні не могла собі знайти місця.
«Сьогодні зупинився світ, який ніс у собі стільки світла, мудрості й сили. Він був із тих людей, про яких хочеться писати книги. Високий духом, спокійний і виважений, рішучий і справедливий. Його слова несли вагу, бо за ними стояло життя — повне боротьби, любові та гідності. Він умів бачити серцем, відчувати глибше, ніж більшість, і ділитися своїм світлом, коли навколо ставало темно», - написала чернігівка.
Вона зауважила, що її дідусь був особливим. Вмів бути поруч саме так, як потрібно: не надто голосно, не надто близько, але завжди — вчасно.
«Ти вірив у мене. Завжди. Тихо, але безумовно. І ця віра жила в мені всі роки — як компас, як тепло, як сила, яка підіймала мене тоді, коли я сама не могла».
Дідусь вмів навчити не словами, а власним прикладом. Бути чесним. Справедливим. Рішучим. Іти до мети, навіть коли важко. Ніколи не здаватися.
«Твій розум був світлом. До самого останнього подиху — ясний, проникливий, гострий. Ти знав стільки, що здавалося ніби сам світ ділився з тобою своїми таємницями. І ця допитливість, твоя невтомна жага пізнати більше, стала частиною мене.
Я пам’ятаю, як ти співав мені в дитинстві. Як розповідав історії, що зупиняли час. Як жартував так тонко, що я сміялась і думала: “Ось звідки в мене це…”
Ти був камертоном мого життя. Твоє “вірю в тебе” звучало в мені у ті миті, коли я вже не вірила сама. І навіть зараз, коли тебе немає, я відчуваю твою присутність. Твою підтримку. Твою любов.
Дякую тобі, дідусю, за все.
За кожну хвилину поруч.
За любов, яку ти давав мовчки.
За силу, якою ти був.
За кожну пораду, дотик, погляд.
За твоє велике серце.
За віру, яка допомагала мені вижити у найтемніші моменти.
Ти — мій спокій.
Ти — моє вічне світло.
Ти не зникаєш, дідусю. Ти просто стаєш частиною неба. Частиною мене. І я нестиму тебе в собі — крізь роки, крізь сльози, крізь життя.
Люблю. Назавжди.
Твоя онука», - написала знаменитість.
Нагадаємо, що на початку повномасштабного вторгнення чернігівка надовго розлучилася з рідними через російську блокаду міста.
22-го лютого дівчина збиралася їхати до Чернігова провідувати батьків та дідуся з бабусею - але не склалося.
Мама тоді з батьком, щойно після операції сиділи у підвалі, поруч були танки. Зв‘язок з батьками та бабусею з дідом тоді обірвався надовго.
Вся родина Вікторії Апанасенко пробула в блокадному Чернігові. Без світла, води, тепла і зв‘язку. В -10С люди сиділи у підвалі. Тато сам собі знімав післяопераційні шви, а кожного ранку о 4:00 вилітав літак і кидав бомби на сусідні будинки. Евакуювати рідних тоді з небезпечного району не було можливості, бо вивозили тільки жінок з дітьми.
Авторка: Євгенія Замковська
"Час Чернігівський" писав про таке:
