Чернігівська область ще кілька місяців тому дізналася на власному досвіді що таке окупація та загарбницька війна. З квітня завдяки ЗСУ наш регіон вільний. Однак, шалених втрат зазнали не лише військові та мирні жителі, а й природа. А точніше ліси. Досі біля Киїнки, Михайла-Коцюбинського можна побачити стесані градами та артою сосни. Чимало таких дерев можна знайти і в самому Чернігові.
Які масштаби шкоди від війни у лісистій частині регіону - можна тільки здогадуватися. Лісники і досі зводять докупи усі цифри і… не можуть звести, стільки всього втрачено. Який стан галузі - з‘ясовував «Час Чернігівський».
Мова йде не лише про зруйновані дерева чи пошкоджену лісову підстилку, а й про мінне забруднення. Від якого і після деокупації гинуть люди. У лісі під Шестовицею днями загинув разом з дружиною і друзями водій одного з лісовозів області. Авто з грибниками натрапило на міну.
Раніше, навесні підірвалися ще двоє чоловіків. Біля приміщення Красилівського лісництва - працівник Віктор Рябченко. У середині травня біля с. Мажугівка на міну наїхав тракторист. На щастя, лишився живий, але втратив кінцівку.
Тож, праця лісників нині не така мирна, як ще 8 місяців тому. Тому, коли заходить мова про втрати - у лісовій галузі кажуть - «Наша головна цінність - це люди. На жаль, тут теж є… Двоє наших співробітників пішли захищати батьківщину і загинули», - тихим голосом каже очільник Чернігівського лісового і мисливського господарства Сергій Аніщенко. І одразу додає: «окрім допомоги від держави, є ще й колектив, тож, діти з цих родин ніколи не будуть в нужді. Ще троє співробітників-військових відновлюються після поранень».
Сергій Аніщенко
Усього ж 94 співробітника лісового господарства змінили форму лісника на піксель ЗСУ.
«Що я вам можу сказати? Ви знаєте, голова Держлісагентства - Юрій Болоховець наш, чернігівський. Так він постійно телефонує і питає, як там хлопці, питає по кожному з цих 94 імен. Ми за ними зберігаємо місце. Телефонуємо їм - чи треба щось, чи вистачає, підтримуємо сім’ї захисників», - регулярно звітує колезі і земляку Сергій Аніщенко.
Звісно, коли досвідчені фахівці йдуть на фронт - це на користь безпеці країни, але навряд чи це в плюс підприємству. Бо замінити їх наразі ніким.
Куди не можна нікому
Інший момент - збитки внаслідок пошкодження лісів, засмічення їх вибухово-небезпечними предметами. Як їх порахувати - є певна складність. Адже для того, щоб оцінити масштаб - лісникам треба пройти ліс вздовж і впоперек. А як це зробиш, коли спочатку з лісів стріляв ворог, потім там з‘явилися міни, і тепер частково доступ туди перекритий через режим секретності українських військових. В обласному управлінні лісового та мисливського господарства одразу кажуть: сукупно збитків як для підприємства, так і для екології на десятки мільйонів доларів. І це у кращому випадку.
Міністр захисту довкілля та природних ресурсів України Руслан Стрілець наводить такі дані: нині під окупацією – близько 4,5 тис кв км лісу. Це більше, ніж площа лісових насаджень у Нідерландах (близько 3,6 тис кв км), Сирії (4,6 тис) або Молдови (3,2 тис). Бойові дії велися на площі близько 30 тис кв км лісу. Це означає пошкодження окопами, мінування, потрапляння ракет і снарядів. А відтак – погіршення або знищення екосистеми як такої. Для порівняння, це більше, ніж площа лісових насаджень усієї Латвії, Великої Британії, Грузії.
«Ми в Міндовкілля обрахували приблизні збитки для українського лісу від війни – близько 16 млрд гривень. І це – без урахування звільнених територій на Харківщині», - каже міністр.
Очільник Чернігівського лісового і мисливського господарства Сергій Аніщенко його доповнює:
«У нас є ліси, куди нам категорично заборонено, і не лише через мінну небезпеку, а й тому що такий маємо наказ від військових. І гадаю, що ця заборона триватиме дуже довго».
Він додає: за допомогою фахівців лісового і мисливського господарства рятувальники укладали спеціальну карту, де нанесені усі, навіть потенційні місця, які можуть таїти мінну небезпеку.
Цього року єгерям та лісникам інформація про міни доводилася дуже прискіпливо. Окрім того, каже Аніщенко, поки рятувальники та сапери не пройдуть ці ділянки - ці місця так і будуть лишатися у червоній зоні.
«Ясна річ, що ми своїх людей ніколи не пустимо працювати у ці зони», - каже головний лісник області. Однак, у вільний від роботи час над співробітниками немає ані рятувальників, ані керівників, тож, кожен іде в ліс по гриби на власний страх та ризик.
Загалом, у чернігівських лісах заборона від ДСНС та військових поширюється на майже 13 тис га із 417 тис. Це небагато, але це теж спотворює загальну картину вражень.
Задорога експертиза
Збитки мають і агролісгоспи дещо обособленою структурою. Щоправда, з інших причин. У Коропській громаді працює лісгосп, який поставляє продукцію в Одесу, Черкаси і навіть за кордон, у Молдову. Підприємство прибуткове - за останнє півріччя отримало 1,2 млн грн прибутку. Можна було і більше заробити, наприклад, на очищенні лісу від поваленого сухостою. Наче і користь для екології, але є одне але.
«У нас 12 травня пройшов буревій і поваляло лісу площею більше 1 га. Але щоб їх спиляти потрібна оцінка впливу на довкілля. Оцінка впливу на довкілля коштує 600 тисяч гривень. Ну, нема резону нам робить, воно буде валяться, буде трухнуть і гнисти», - каже Віктор Мальцев, директор Коропського агролісгоспу.
Гасили пожежу під обстрілами
Зі здобутків за 1,5 блокадні місяці Сергій Аніщенко наводить найголовніший аргумент:
«Мені приємно усвідомлювати, що з 2200 чоловік, які мої підлеглі, жодна людина не пішла на співпрацю або якісь контакти із агресором».
Що робили лісники, коли була окупація і наступав ворог? Там, де можливо, охороняли майно підприємства, ховали техніку по лісах та власних господарствах, подекуди під обстрілами гасили лісові пожежі.
Також лісники та єгері займалися евакуацією людей, коли Чернігів перебував в оточенні.
«Інколи навіть на човнах через річку переправляли у безпечне місце», - додає Сергій Аніщенко. Возили до міста продукти, волонтерили, довозили їжу аж до сірої зони, тобто, Чернігова.
Як хочуть протидіяти екологічній шкоді лісники?
Насамперед, будуть відновлювати ліс.
У Чернігівському районі будується Центр по вирощуванню матеріалу із закритою кореневою системою. Це підприємство схоже на нещодавно відкритий насіннєвий центр на Житомирщині, тільки без посіву.
«В даний момент. А на наступний рік, якщо Бог дасть і все буде добре, то зробимо і лінію посіву», - ділиться подробицями Сергій Аніщенко.
Там також будуть створені нові робочі місця, що стане в нагоді для розвитку місцевої тергромади.
У Городнянському районі будується лісова пожежна станція. Нині все на стадії виготовлення проектно-кошторисної документації.
Що цікаво, попри півторамісячні інтенсивні бойові дії на території регіону, попри окупацію - Чернігівщина за показниками весни увійшла до чільної четвірки регіонів з найбільшою кількістю молодих лісових насаджень. Перші місця - за регіонами, де не було бойових дій і раптом бойова Чернігівщина зі своїми 7 млн саджанців. Як так?
«Це все залежить від людей. Городнянський лісгосп садив навіть в окупації. Люди садять, а оце гвинтокрил російський пролетів. Ну що робити? Чоловіки заклякли, жінки вищать, падають. Біжать в ліс. Там 15-20 хв заспокоюються. Йдуть і далі садять. Просто у нас всі розуміють: головне завдання - посадити, виростити, доглянути, зберегти. Як дитину», - розповів Сергій Аніщенко.
Що ще роблять лісники, аби залагодити справи? Наприклад, реалізація найактуальнішого нині товару - дров. Деревина для опалення на Чернігівщині - найдешевша в Україні. Залежно від якості і місця розташування лісгоспу 1 кубометр може коштувати від 300 (осика) до 1300 грн (дуб). Чим північніший лісгосп - тим дешевшими будуть дрова. Для населення вже продали 92 тис кубометрів дров. Багато це чи мало? Це менше, ніж торік.
«Дров не може бути більше. Ми рубки не збільшували. Нам як нарізали від держави ліміти - ми більше зрубати не можемо. Яка б не була ситуація. Воно, може, і було б більше, але дуже багато людей поїхало», - пояснює головний лісник області.
Попри все, він зберігає оптимізм і вірить - після перемоги точно все відновимо і відбудуємо. І ніяк інакше.
***
Матеріал створений в межах проекту Fight For Facts!, який фінансується Федеральним міністерством економічного співробітництва та розвитку Німеччини (BMZ). Погляди, висловлені в цих публікаціях, належать незалежним авторам і не обов’язково відображають погляди BMZ.
