Микола МАКСЮРА з Олишівки Чернігівського району робить та продає держаки до різних сільськогосподарських знарядь.
— Сапильно — 45-50 гривень, заступильно — 65, косьє — 200-250 гривень, граблі — 250, кожен зубчик заклинений, аби не випадав, швабра — 65, клинки — двадцять гривень штука, паличка для закривання (відкривання) штор та тюлей — тридцять, — перераховує ціни на свої вироби 66-річний Микола.
На базар возить у своєму «Ланосі». Котрі вміщаються, складає в багажник, а на довгі розкладає переднє сидіння, засовує в салон.
— Базар в центрі селища у нас лише по суботах. Купувати мій товар приїздять навіть жителі сусідніх громад. Зі Смолянки, Топчіївки, Серединки.
Приносять сокиру і кажуть, щоб зробив топорище, насадив, підігнав його. Наступної суботи забирають. Є, що просять, аби приїхав додому підігнав.
Прийшла жінка, в неї чоловік на війні. Держак відрізав, підігнав, — розповідає Григорович. — Деревину купую або заготовляю сам. Клинки з ясена. На топорища йдуть береза, клен, ясен. Груша не годиться, бо важка, мозолі будуть. День як порубаєш важкою, то назавтра рук не піднімеш. Грабильно з тополі, а валок з берези. Держаки з осики, щоб легенькі були, — пояснює дядько.
Свого часу вивчився в чернігівському училищі на столяра-теслю четвертого розряду. 12 років проробив у колгоспі в будбригаді. Та 17 років на місцевому газопроводі, столяром-теслею. Робив двері та рами. І людям за спасибі, хто що попросить.
— Вийшов на пенсію, та я така людина, що сидіти без діла не можу. Мені кажуть, щоб на базар вивозив. Перший раз вийшов торгувати ще до війни. Виніс сапильна. Жінки як налетіли! Вдруге, втретє з’їздив. Втягнувся і пішло. Коли 300 гривень вторгую, коли 500 чи більше. Гроші невеликі, зате на продукти на тиждень маю. А пенсія йде то на пальне, то на запчастини для авто. Наприклад, прокладка прогоріла, треба сім з половиною тисяч...
Столярна майстерня у чоловіка на два входи, з п’ятьма вікнами. Схожа на добротний міні-будиночок.
—Тут стоїть матеріал, ось там складені готові вироби. Маю циркулярку, верстат з фрезою, долбьожку. Стіл, на якому стружу.
— Раніше в стружці з дерев листяних порід зберігали яблука, а ви її куди діваєте?
— Грубу топлю, коли курям варю. Мужик під’їхав, два мішки набрав бройлерам на підстилку.
Ще б можна приміщення удосконалювати, не хочу. Мені й так піде. Живу сам. Донька Марина з двома дітьми у Франції. Хоче повернутися. Кажу, щоб не їхала, доки війна не скінчиться. Внучата ще малі. Був пасинок Андрій Зюзін, хороший хлопець. Я його виростив з шести років, вважав за сина, Загинув торік, першого вересня на Донеччині.
З дружиною прожили 34 роки. Поїхала до дітей. Три роки було до пенсії, знайшла роботу в Чернігові. Так і залишилася в місті.
Обробляю городи, грядки, є китайський тракторець. З живності пес та кури. Позаторік ще порося тримав. Квіти для душі вирощую. Стараюся, аби всюди був лад.
— Не курю і не п’ю, — зауважує Максюра. — Вже понад десять років. Хоча і до того в горілку не вкидався.
Сиділи на новий рік з дружиною, послухали виступ президента, мене як скрутило. Добре, що лікарі спасли. Сказали, виразка дванадцятипалої кишки, дієта і спиртного не можна взагалі. І я дослухався. На роботі спочатку не вірили, що не п’ю. Навіть коли начальство звало, відмовлявся. Чудувалися.
В різних компаніях за столом жінки норовили чарку підсунути. Мовляв, від одненької стопки шкоди не буде. Та для мене здоров’я важливіше. Отож наливав собі мінералки, доки до мене не дійшли ті, хто розливав. І з часом всі звикли. Навіть не акцентують на мені уваги.
Джерело: "Вісник Ч", авторка Валентина ОСТЕРСЬКА. Фото авторки
"Час Чернігівський" писав про таке:
- Майстер із Чернігівщини робить ексклюзивні предмети побуту з дерева
- Про ножі: які бувають, чи є майстри з Чернігівщини і що буває, коли попадається під руку
- Силянки, ґердани: як майстриня з Чернігівщини створює з бісеру етнічні прикраси
Ще більше цікавої інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":
