Любов Прочухан з АНИСОВА Чернігівського району третій рік ходить з протезом. Обробляє город. І навіть у свої 77 навчилася протезом крутити педалі велосипеда.
Живе з котами Веніаміном, Лізою, Тігрюшею.
Любов Прочухан біля власного двору
Жінку поранило, коли росіяни обстрілювали Анисів. Любов Прочухан поверталася з ферми. Вивіз у Київ волонтер і мільйонер В’ячеслав Запорожець.
«Миронівно, без паніки!»
— Славка Запорожець — як дитина моя, — посміхається жінка, почувши слово мільйонер. — З кумою ходили на ферму. У сусідки син — волонтер. Возив військовим їжу. Я ходила на ферму по молоко. Багато брала. Готувала для солдатів. Кажу завферми: «Віро Степанівно, раптом нікому доїти корів, прийду». Я ж все життя на фермі пропрацювала.
Миронівна згадує трагічний вечір
Четверта вечора була, — згадує 21 березня 2022 року. — Подоїли корів, чекала, коли молока дадуть. Тільки виїхала з сараю. Метрів п’ять. І впала… Озираюся, навколо все чорне, горить. Дим валить з сараю. Кричу, себе обмацую, перевіряю. Одна нога не хоче слухатись.
Кличу: «Колю…». Хлопці прибігли на допомогу: «Миронівно, без паніки!» Завантажити на колгоспну машину. Горбату, у ній солярку возили. Кажу: «Хлопці, тут же солярка». «Мовчи, другого транспорту немає». Вивезли. Дорогою викликали «швидку» з Куликівки. Удома взяла документи, і до Куликівки. Уже і не пам’ятаю, скільки днів я там у лікарні пролежала…
В’ячеслав Запорожець вивіз на чорному «Лексусі»
Любов Прочухан та В'ячеслав Запорожець
— Вечір… У лікарню заходить хлопчик, — згадує Любов Миронівна. — Зараз всі ж модні, бородаті. І він такий. «Я Славка», — каже. «Та і добре». «Хочу вас забрати». «Куди?» «Ми вас вилікуємо. Ще і танцювати будете».
Я танцювати до цього любила. Але… Так вийшло, що 21 березня мене поранило, а 22 березня — річниця, як не стало сина. Було йому 36 років. Вийшов на ганочок, і серце стало.
«Мені не так фізична, як душевна рана болить», — кажу йому. «Заберу вас у Київ», — настоював на своєму. А далі мені куди? Донька Валентина в Росії живе. У Тверській області, у місті Бологоє. Понад 40 років там. Син у Чернігові. Куди той Славко мене подіне? Нікого в тому Києві нема, сама.
Тоді і подумати не могла, що без ноги залишуся. А він мені: «Я вас додому до себе заберу». Я і погодилася. Водій у нього Дімка. Машина велика, гарна, — описує Любов Прочухан чорного «Лексуса», на якому В’ячеслав Запорожець її вивозив.
— Повезли в «Охматдит». Лікарі подивилися. Не прийняти не мають права, але тримати можуть три дні. У понеділок приїхав професор, оглянув. Перевезли в інститут нейрохірургії.
— Що з ногою було?
— Уже опісля, коли обстежила свій велосипед, зрозуміла. Коли нога була на педалі, уламок дав мені в ногу. Кістку вирвало. Щиток побило.
Коли лежала в лікарні, медсестричка зайшла. Кажу їй: «Люблю правду, кажи, як є». Показала знімок. Рана, і сухожилля перебиті. Професор сказав: «Треба ампутувати». Наступного дня була операція.
Лежу на ліжку, думаю: «Славко, раз ти хотів, щоб танцювала, буду вставати». Приходили лікарі, не знаю, як по-науковому називаються їхні посади. Займалися з нами фізкультурою. Попросила одного: «Ти повинен виконати моє перше бажання. Потанцювати зі мною». Це був п’ятий день після ампутації. Підійшов до ліжка. Підняв мене. Взялися один за одного, як вальс танцюють. Він підтримує, а я на одній нозі кручусь. У голові подумалося: «Славко, ти хотів, щоб танцювала — зроблю».
Після лікування Славко забрав до себе додому. Багато чого не допитувалася. Бо тоді ще була контужена. Будинок у нього двоповерховий. Кріпко багата людина. У тих хоромах навіть незручно себе почувала. Басейн більший, ніж моя хата.
Тоді Славик привіз мені інвалідний візок. Віддав додому в Анисів. Їжджу на ньому по хаті. А на вулиці бігаю на своїх.
Любов Прочухан на візку
Прожила вдома у Славка більш як 20 днів. Хата моя стояла побита, вікон не було. Скучила за своїм. Кажу: «Славко, вези мене додому». Привіз, коли на вулиці вже тепло було. З місяць удома побула. А потім Славко мене повіз в Австрію. Сказав, що поставить мене на протези.
«У мене нема ні матері, ні баби. Ти будеш моєю бабусею»
— Лікарі там ввічливі, привітні, уважні — ідеальні. Страшно було, бо мови не знала.
Перед поїздкою возили мене робити закордонний паспорт. Заплатили за це. Я ж до цього за кордоном не була. Тільки в Криму, у Керчі. В Адлер літала.
Надіває протез
У Відні вдягла протез. Оце ковпачок, — знімає, показує. — Культяшка за три роки схудла. А в мене це третя за рахунком «нога». Скільки коштують, не знаю. За всі платив Славка. Ось так виглядає без ботинка, — дістає з пакета інший. Стопа металева, вилита у формі ноги з пластику. — Два протези українські. Робив лікар Олександр Стеценко (власник клініки «Ортотех-Сервіс» у Києві. — Авт.).
Додому привезли мене 22 вересня. А коли вивозив, сказав: «У мене нема ні матері, ні баби. Ти будеш моєю бабусею». Тепер у мене є і внуки, і вже навіть правнучок. У Славки 27 жовтня народився син Дамір.
Зі Славком ми підтримуємо зв’язок. Зараз сильно не дзвоню, не турбую. А Насті дзвоню. Питаю, як вони і що. Це його друга дружина.
— Так вправно все робите, — підмічаю швидку ходу і спритність жінки.
Миронівна може навіть танцювати
— Якщо звик трудитися, будеш це робити, незважаючи ні на що. Не кажу, що мені легко. Заболіло… У мене біля хати скамейка стоїть. Протез зняла, трохи перепочила. Одягла «ногу» і знову пішла.
Коли вдягли протез, сказали вставати з ходунками. Бо важко буде, доки не стану на милиці. По хаті ходила туди-сюди не менше 15 разів. Усі килими повикидала, щоб не зачепитися та не впасти. Зранку, в обід і ввечері тренувалася.
Любов Прочухан на власному городі
Саме на городі пораюся, доки нема дощу, — веде за хату Любов Прочухан. — Раніше 30 соток було. Зараз — сім, — заводить у городину. — Помідорчики, — робить екскурсію, — картопелька, трішки кукурудзи. Усе оброблено, прополено. Стільки землі в хату наносила з того городу, кури засміють, — жартує. — Я ще й на велосипеді навчилася їздити.
на грядках вправляється сама
З Відня мене перевезли в Німеччину. Там проходила лікування. Попросилася, щоб провели в кімнату, де тренажери стоять. Повели, посадили на велосипед, у якого рами нема. Спідометр стоїть. Показує, скільки накрутила. Вийшло. Пересіла на другий тренажер. Реабілітолог пальцем показує: клас. Кручу, а воно щось стукає. То протез об раму бився. Коли вже вдягнула новий протез — о. Бо як же мені без велосипеда? Я ж до поранення на ньому всюди їздила. І селом, і до Чернігова.
Удома вже почала пробувати на своєму велосипеді. Руками трималась за раму, сама залазила на лавку. Перекидала протез, як звикла, через раму.
— Велосипед цілий?
— Відремонтував наш місцевий житель Толя Кеня. Кажу: «Зроби, буду їздити». Глянув на мене: «Ти шо?» «Да!», — кивнула головою. Дай йому Боже здоров’я. Замінив педалі. Думаю, як же його сідати при людях. Як упаду — засміють. З самого ранку вийшла з двору. Сусід жінку на електричку проводить. Назад у двір. Проїхали — я до лавки. З першої спроби не вийшло. Друга… Третя… Сіла. Відштовхнулася лівою ногою. Проїхала до лавки. Вийшло. Ану до магазину… Проїхала. Думаю, а давай до їдальні. Доїхала. А на гору з’їду? Як поїхала в кругову селом. Усе — буду їздити!
Бо такого я роду, у мене зуби завжди зверху. Австрійці казали, що в мене завжди посмішка.
Вивіз близько 1000 людей з блокадного Чернігова
Вʼячеслав Запорожець
Киянин Вʼячеслав Запорожець – мільйонер, власник будівельного бізнесу. Та зараз головна справа його життя – центр протезування.
В березні 2022 року Вʼячеслав власним джипом займався евакуацією, зокрема, і поранених з блокадного Чернігова. Протягом місяця разом з іншими волонтерами вивезли близько тисячі чернігівців.
Вʼячеслав Запорожець евакуюе пораненого
Під час евакуації побачив десятки поранених. В лікарнях блокадного Чернігова їм не могли надати належну допомогу. Вже пізніше порахували, що допомогли вибратися понад трьом десяткам поранених і не тільки з Чернігова, а й околиць. Серед них і Любов Прочухан з Анісова.
Любов Миронівна стала рідною Бабусею. Три роки тому з Куликівської лікарні ми евакуювали Любов Миронівну, тим самим врятували її життя, бо вже була гангрена стопи, – згадує Вʼячеслав Запорожець. – Після цього мені вдалося відправити її в Австрію на протезування та лікування. В день виписки вона навіть станцювала на протезі для австрійських лікарів, демонструючи свою неймовірну силу духу та любов до життя.
Її історія – це нагадування про незламність людського духу та важливість підтримки одне одного. Вона – справжнє натхнення.
Понад 120 мільйонів на протезування та реабілітацію
Чи можна отримати безкоштовний протез і засоби реабілітації? Про це запитали в обласному управління охорони здоровʼя.
В області, як і в інших регіонах країни, працює програма «Соціальний захист людей з інвалідністю». Так, у 2024 році було видано 13 214 допоміжних засобів реабілітації для 3 333 мешканців Чернігівського регіону загальною вартістю на понад 120 млн гривень.
У межах програми можна не лише безоплатно отримати протез чи інший засіб реабілітації, а й послуги з його ремонту, заміни та обслуговування. Також надається підтримка на всіх етапах – від подання заяви і до отримання самого виробу.
Скористатися правом на безоплатне протезування та забезпечення іншими засобами реабілітації, як-от крісла колісні, милиці та ходунки може кожна людина.
Як подати заяву?
Електронну
Заяву можна подати на сайті Мінсоцполітикиhttps://soc.gov.ua/welcome або через електронний кабінет особи з інвалідністю https://ek-cbi.msp.gov.ua
- На соціальному порталі Мінсоцполітики увійдіть в особистий кабінет за допомогою КЕП, УЕП або BankID.
- Оберіть пункт "Заява про забезпечення допоміжним засобом реабілітації", після чого натисніть "Подати заяву".
- Заповніть заяву — дані підтягнуться автоматично.
- Ви також зможете оновити інформацію про себе в особистому кабінеті, натиснувши "Відомості про мене".
- Підпишіть заяву електронним підписом.
- Перевірте статус заяви на порталі в розділі "Мої заяви".
Письмову
Якщо не маєте Інтернета, не знаєте, не вмієте, подати можна і письмову заяву. Для цього потрібно звернутися до однієї з найближчих установ у вашій громаді:
- до центру надання адміністративних послуг (ЦНАП);
- до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення (ОСЗН);
- до територіального відділення фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (ФСЗОІ).
Потрібно додати такі документи:
- висновок або інший документ, що підтверджує потребу в засобах реабілітації;
- паспорт/свідоцтво про народження або інший документ, що підтверджує особу;
- ідентифікаційний код.
Джерело: "Вісник Ч", авторка Юлія СЕМЕНЕЦЬ, Фото авторки та з інтернету.
"Час Чернігівський" писав про таке:
- Після полону додому повернувся 23-річний захисник - зустрічали з короваєм
- «Поедете на органы. Разбирать вас будут». З полону повернувся Олександр Куц
- В Україну повернувся боєць, якого росіяни полонили під час оборони Чернігова у 2022-му
Ще більше цікавої інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":
