Колорадський жук — «гостинець» з Північної Америки. Його батьківщиною вважають Мексику та південні штати США, де він спершу харчувався дикою картоплею. У Європу цей шкідник потрапив на початку ХХ століття, а згодом дістався й до наших країв.
Коли і звідки?
В Україні вперше масові появи колорадського жука зафіксували після Другої світової війни, у 1940-х роках. Спочатку він оселився на заході країни, у прикордонних областях. Поширювався швидко, адже самка відкладає сотні яєць.
Спочатку боролися з ним по-старому — збирали жуків і личинок вручну. Цілими сім’ями виходили на поля з банками й відрами, щоб врятувати врожай. Дехто з господарів закопував зібраних шкідників у землю чи знищував окропом.
Згодом у хід пішли хімічні засоби. Спершу застосовували дуже токсичні препарати, зокрема ДДТ, а пізніше — сучасніші інсектициди. Паралельно пробували й біологічні методи: випускали природних ворогів жука, використовували грибкові хвороби, настої з чистотілу, полину чи тютюну.
Та попри всі зусилля, жук виявився напрочуд витривалим. Він швидко пристосовується до отрути, зимує глибоко в землі й може пережити кілька несприятливих років. Саме тому боротьба з ним стала справжнім випробуванням.
Літо без колорадів. Зникли
5 вересня родина Товстоп’ятих з Вертіївки вибирає картоплю.
— Цьогоріч врожай кращий, — радіє Олена ТОВСТОП’ЯТА.
— По чім скуповують?
— Ціни хренові. Минулого року починали з 10-12-15 гривень. І по 18 багато брали. Зимою і до 20 доходило. Зараз же по 5 і 8 скуповували. У центрі машина стояла, по 10 брали. Радує, що хоч колорадів майже нема. У минулі роки в цей час сиділи всюди. І на томатах, і на баклажанах. А зараз де-не-де можна зустріти.
Олена ТОВСТОП’ЯТА, Вертіївка
— Один раз обприскав і більше не було. Років 20 обробляю картоплю. Не пам’ятаю такого, — підтверджує Микола ТОВСТОП’ЯТИЙ, син. Поряд вибирає картоплю його дружина Оля та троє дітей. — Раніше і по три-чотири рази доводилося пирскати, а їх менше не ставало.
Можливо, то через погоду, — розмірковує чоловік. — Коли їм треба було розмножуватися, холодно було. Дощі йшли.
— Може, отруту стали краще робити? — розмірковує жінка. — Минулого року теж двічі пирскав. А, може, через зміну погоди. Усе змінилося в природі. Дощів немає, усе не так родить. Ракети над головами літають. Невідомо, що з них випадає в атмосферу.
* * *
79-річна Ольга ЛЕВЧЕНКО з села Дрімайлівка (Куликівська громада) продає картоплю на трасі біля дому. 20 гривень за кілограм. Сорти різні.
— Закупила отрути на три рази. 25 гривень за пакетик віддала. А пирскала лише раз. Зеленою картопля довго стояла, жука майже не було. Бо листя жук любить, об’їдає. Картопля сохне та пропадає, — підтверджує пенсіонерка. — Не пам’ятаю я такого літа, без колорадів. Навпаки, з кожним роком усе більше їх було. Може, то росіянці — щоб вони подохли — хімію якусь на нас скидають, що жука ніде немає. Самі б вони нікуди не пішли.
Ольга ЛЕВЧЕНКО з села Дрімайлівка (Куликівська громада)
Також на мініприлавку в Ольги Петрівни є: помідори — 40 гривень, перчик — 60 гривень, часник — 100 гривень, цибуля — 30 гривень. Ціни за кілограм. Продає навіть власноруч зв’язані теплі шкарпетки, 80 гривень за пару.
— Кожного дня кілограмів п’ять картоплі й продам. Плюс іншу городину. Невеличку добавку до пенсії маю.
Джерело: "Вісник Ч", авторка Ольга САМСОНЕНКО. Фото авторки
"Час Чернігівський" писав про таке:
- У городі стояло півметра води: громаду на Прилуччині накрила злива
- На Чернігівщині полуниця у теплицях достигла на початку травня, але на два тижні пізніше
- Чи будуть цього року заробітки на чорниці?
