До восьмирічної Лізи Остапенко в селище Ріпки приїхали гості — нацгвардійці. У 2023-2025 роках чоловіки повернулися з російського полону. Це захисники Чорнобильської АЕС, які потрапили до неволі в перші дні повномасштабного вторгнення. Разом з ними приїхали рідні: діти, матері, дружини. Їхали кортежем на шістьох автівках. На кожній на задньому склі напис: ВОЛЮ ЗАХИСНИКАМ ЧАЕС.
Щоразу після обмінів військовополоненими дівчинка стоїть біля траси з прапором. Зустрічає кожен автобус чи «швидку», що повертаються через прикордонний пункт «Нові Яриловичі». Махає їм прапором, усміхається і пританцьовує.
Нацгвардійці привезли прапор з їхніми підписами, шеврон захисників ЧАЕС та символічний стяг «Волю захисникам ЧАЕС». А також смаколики, жовто-сині кульки та плюшевого ведмедя.
Ліза розплакалася від щастя. Її обіймали, з нею фотографувалися. Матері дякували за виховання доньки.
— Як дізналася, хто до неї їде, була шокована. Казала: «Це не може бути правдою! Це фейк!» — згадує Неля ОСТАПЕНКО, мати дівчинки. — Але от — приїхали.
Ліза — майбутня третьокласниця, а ще відома в селищі волонтерка. З 2022 року разом з матір’ю та іншими волонтерами збирає посилки для фронту, а у відповідь отримує шеврони, подарунки та вдячні листи.
Перший раз, згадує мати, вийшли на трасу випадково. Побачили автобуси з військовими й кинулися назустріч — тоді ще без прапора. Після того Ліза розбила свою скарбничку та купила синьо-жовтий стяг.
— Майже всі Ріпки зустрічають, — розповідає Неля. — Пошили в селищі 50-метровий прапор. Створили групу у вайбері, де пишемо, коли виходити, щоб не пропустити. Перші чергують на Дяковій горі, звідки видно трасу на 10 кілометрів. Щойно бачать автобуси чи «швидкі», подають далі сигнал.
— Цією ж дорогою і росіян везуть на обмін?
— Так. Коли їдуть на кордон автобуси з російськими полоненими, вікна в них закриті шторками. Зрідка видно обличчя — холодні, відсторонені. Ліза їм показує дулі чи середній палець, — сміється жінка. — Я кажу: «Не можна. Там же наші водії», а вона: «Це для кацапів, мамо».
Інша річ — їдуть наші захисники. Вони посміхаються, махають, складають з пальців сердечка. Водії «швидких» сигналять здалеку — уже впізнають донечку.
— У Лізи, взагалі кажучи, не було дитинства, — зітхає Неля. — Спершу «ковід», потім війна. Понад місяць жили в окупації. Ні зоопарку, ні каруселей — постійні тривоги. Щоранку питає: «Мамо, а Путін не здох?»
Коли гості поїхали, Ліза плакала ще годину. Потім заснула, обійнявши ведмедя. А коли прокинулась, усміхнулася:
— Це не сон. Тепер усі військові, які приїжджали, — мої друзі.
Джерело: "Вісник Ч", авторка Ольга САМСОНЕНКО
"Час Чернігівський" писав про таке:
- «Такий, як був на фотках». Чотирирічна донька впізнала батька, який повернувся з полону
- Після полону додому повернувся 23-річний захисник - зустрічали з короваєм
- З кульками й прапорами: у громаді зустріли звільненого з полону захисника
Ще більше цікавої інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":
