Історія менської приватної пекарні «ХлібОК» розпочалася в квітні 2019 року. Тоді з карти Чернігівщини, не витримавши конкуренції та вимог ринку, зникали одне за одним хлібопекарські підприємства, які десятиліттями вважалися китами галузі в своїх регіонах. «ХлібОК» завдяки оригінальності та різноманіттю продукції, інноваційним підходам у менеджменті віднайшов свою нішу у промисловості Сіверщини. А серед покупців його продукції з’явилися прихильники, які, скуштувавши один раз хліб та випічку цього підприємства, вже більше не зраджували його. «ХлібОК» за чотири роки свого існування не тільки вистояв, а й продовжував радувати покупців новими смаколиками. А ще в тяжкі перші тижні широкомасштабної війни він став основним постачальником хліба на Менщині.
З першого дня знайшли своїх покупців
Аромат свіжоспеченого хліба, його хрустка скоринка та ніжний м’якуш… Правда ж, уже захотілося скоріше скуштувати та, як у дитинстві, надгризти краєчок скоринки?
Квітень 2019 року. В Мені розпочинає свою роботу нове підприємство – приватна пекарня «ХлібОК». Тут почали випікати такий ароматний хліб. Жителі Мени та гості міста одразу змогли насолодитися його смаком. Зараз хлібобулочні вироби цього підприємства, окрім Мени, можна придбати і в інших населених пунктах не тільки Менської громади, а й у Сосниці, Березні, Корюківці та в селах Корюківської громади. Цей перелік раніше був ще ширшим, але на заваді стала війна. Власники підприємства не полишають надії невдовзі повернутися в ті населені пункти, звідки довелося піти.
Розпочинали всього з десятка видів хліба. Оксана Боженова, яка є заступницею (і дружиною) директора підприємства Валентина Боженова, зараз навіть не може достеменно пригадати ті перші назви, але точно знає, що серед них був хліб «Цибулевий», «Бойківський», «Сімейний».
– Наразі ми випікаємо 27 видів хлібобулочних виробів, – розповідає пані Оксана. – Звісно, війна внесла свої корективи, адже до вторгнення асортимент доходив до більш ніж 40 видів. Від чогось довелося відмовитися з тієї причини, що щось «не зайшло» споживачеві, а у виробництві іншого виникли технологічні труднощі. Своєрідною родзинкою пекарні від першого дня було те, що хліб випікається без використання розпушувачів та різних хімічних сумішей. Використовували дріжджі, пшеничну, житню та молочну закваски. Одну з них, італійську, привезли із Закарпаття. А зі смакових добавок – гірчиця, сушені трави, льон, пшоно, соняшникове насіння, кмин та інші натуральні інгредієнти. На жаль, з початку повномасштабного вторгнення на заквасці випікаємо лише житній хліб.
Від хліба до круасанів
Але керівництво та працівники підприємства не стоять на місці: якщо від чогось відмовляються, то додають щось нове. Споживачі одразу про це дізнаються: Валентин та Оксана Боженови уміють гарно презентувати новинку на особистих сторінках та сторінці пекарні в фейсбуці. А на полицях хліб став помітнішим завдяки брендованій упаковці. Мініпіца з мисливськими ковбасками, хліб на кукурудзяному борошні «Латіно», італійський пшеничний хліб з зеленню та сиром чіабата, хот-доги, листкове тісто та випічка з нього…
Виробники продовжували дивувати покупців постійним пошуком чогось незвичного для Мени. Так, наприклад, з’явилися круасани з різними начинками: вишневою, банановою, шоколадною, полуничною, заварним кремом. Водночас «ХлібОК» піклується ще й про покупців, які хвилюються за свою фігуру: для них там випікають фітнес-круасани, у складі яких суцільно змелене борошно з 11 зернових культур, соєва крупа, насіння льону, соняшнику, ячмінні пластівці, просо, кунжут, суха пшенична закваска, кукурудзяне борошно, солодове ячмінне борошно.
Перед вторгненням почали виробляти гранолу, в складі якої – найкорисніші інгредієнти. Гранола – це традиційна для США їжа для сніданку чи снек, який містить розчавлену вівсяну крупу, горіхи та мед, іноді рис, які зазвичай запечені до хрусткого стану. У процесі запікання суміш періодично перемішують для того, щоб досягти розсипчастої консистенції, схожої на сухі сніжинки. Іноді в суміш додають сухофрукти: родзинки чи фініки.
Це зовсім не повний перелік асортименту. Пекарі прагнуть, щоб всім було смачно. Є вироби, які виготовляють періодично. Наприклад, час від часу з’являються імбирні пряники, великодні паски, запашні короваї. Щоб підтримати людей, які опинилися в складних життєвих умовах, почали продавати хлібобулочні вироби за зниженими цінами.
Приносили дріжджі по грамах
Наразі щоденні обсяги продукції коливаються від двох до трьох тисяч буханців хліба, бо на продовольчому ринку Менщини наявні й інші постачальники хліба. Однак у перші дні війни через зрозумілі загрози, ризики та незручності «ХлібОК» став основним постачальником хліба в громаді. Це вже трохи пізніше в деяких селах Менщини спробували налагоджувати його власне випікання.
– Тоді ми змушені були перейти з виготовлення декількох видів хліба на один, – пригадує Валентин Боженов. – Адже склалися такі обставини, коли не можна було перебирати хлібом. Тим більше, що порушення логістики спричинило дефіцит сировини. З менського ринку тимчасово зникли немісцеві виробники, ми змушені були запустити всі потужності та максимально збільшити обсяги виробництва. Інколи приходили на допомогу друзі. Борошно нам постачали стольненське та куковицьке сільськогосподарські підприємства, де змогли налагодити власне виробництво. Через те, що борошно йшло одразу з млина в тісто, були моменти, коли якість хліба бажала бути кращою. Та й закваску не встигали вирощувати на збільшені обсяги, тому на ній пекли хліб у малих обсягах.
Був момент, коли не мали дріжджів. Тоді на допомогу прийшла міська рада та небайдужі жителі, за що дуже вдячні їм. Саме меняни приносили по грамах дріжджі у пекарню. Норма відпуску складала один буханець на руки. Його вартість була 15 гривень. Забезпечення нашим хлібом жителів інших населених пунктів громади частково організувала міська рада.
Часом за кермо авто сідала пані Оксана. Вона пригадує, як декілька разів доводилося зустрічатися з ворожими танками в районі Макошиного та Покровського. Дякуючи Богу все обходилося благополучно і селяни отримували хліб.
Працювали цілодобово всім колективом
– Тоді в деяких селах спробували налагодити роботу власних пекарень, – каже Оксана Боженова. – Десь це вдалося, хтось, розпочавши справу, одразу відмовився. Ми не припиняли доставку. Звісно, що на всіх не вистачало хліба, але в селах люди дякували і за те, що було. Дуже неприємно було усвідомлювати, що коли люди з сіл зменшували споживання, ділилися буханцем на дві-три родини, то в місті дехто намагався стати в чергу по декілька разів або приходили навіть всією родиною.
Середина березня 2022 року. Ворог ще продовжує обстрілювати Чернігів. Хоча логістика так само важка, але торгівля на Менщині поступово відновлюється. До магазинів стали завозити хліб аж із Шостки. Валентин Боженов 21 березня пише в соцмережі: «Шановні жителі громади! Приватна пекарня «ХлібОК» дякує кожному, хто допомагав нам у тяжку хвилину. Хто дріжджами, хто цукром, хто борошном. На сьогодні громада повністю забезпечена хлібом Шосткинського хлібокомбінату. Мабуть, нам дають можливість відпочити. Дякую своїм працівникам за важку працю та безсонні ночі. Після невеличкої перерви ми повернемося до своєї повсякденної роботи. Відкриємо свої торгові точки і будемо радувати своїх покупців не тільки хлібом. Всім миру. Слава Україні!»
Один із коментарів на це був таким: «Ось де та Шостка сьогодні? У Величківці простояли по хліб більше двох годин, чекали... Дякую, «ХлібОК» привіз. Велика подяка всьому колективу».
Згодом підприємство не тільки відновило роботу, а й відчинило двері своїх фірмових магазинів.
І з’явиться хліб «Переможний»
Сьогодні «ХлібОК» має в Мені дві фірмові торгові точки – вагончик біля супермаркету АТБ та магазин у готелі «Десна». До решти магазинів-партнерів хлібобулочні вироби розвозять власним транспортом.
– Є підприємці, які доставляють наш хліб як супутній товар по населених пунктах сусідніх громад, – говорить Валентин Боженов. – Водночас ми запрошуємо торговельні точки до співпраці на вигідних умовах.
Поява цього підприємства дала змогу з’явитися на туристичній карті Менщини ще одній зупинці. Свою оригінальність та відкритість підприємці Боженови не соромилися демонструвати гостям, які могли не тільки побачити, як до нас приходить хліб, а й безпосередньо взяти участь у чаклунстві над ним. На жаль, це тривало недовго, бо спочатку на заваді стали обмеження, пов’язані з пандемією коронавірусу, а потім – війна.
Наразі менські хлібопекарі не тільки продовжують займатися забезпеченням населення хлібом, а й сприяють наближенню перемоги: передають смаколики на передову, де служать наші земляки, переказують пожертви на волонтерські рахунки. Бо ж після перемоги менський «ХлібОК» обов’язково наростить своє виробництво, збільшить асортимент. А його технологи обов’язково розроблять рецепт хліба «Переможний», який будуть пробувати випікати на майстер-класах гості та туристи, які завітають до нашого краю.
"Час Чернігівський" писав про малий бізнес на Чернігівщині: Заклади громадського харчування: як живе бізнес у Чернігові
* * *
Проєкт реалізується за підтримки IREX та Посольства США в Україні. Зміст публікацій є одноосібною відповідальністю "Час Чернігівський" та "Сусіди.Сity" і не обов’язково відображає погляди грантодавця
