Тихе і спокійне Єліне Корюківської громади увесь 2022-й рік прожило відносно спокійно. До повномасштабної війни тут жило 130 людей. Росіяни сюди не заходили: бо могли застрягнути в місцевих болотах або втопитися у розливах річок.
Війну селяни на власній шкірі відчули лише на початку січня 2023-го, коли з прикордонної російської Брянщини узяли за практику «боротися з ЗСУ» - наосліп обстрілюючи звичайні хати. Тоді почало гупати і прилітати на навколишні городи.
Коли село обстріляли вперше, його залишили усі родини з дітьми. Тут жили 23 дитини, пише ресурс «Евакуація.city». Для усіх евакуйованих, надто з дітьми, житло та комірні в інших населених пунктах (Тур‘ї, Сновську, Великому Щимелі та ін.) - безкоштовні.
Згодом дорослі потроху почали повертатися, аж до подій 1 лютого, коли російська міна у льосі забрала життя 4 людей.
Тож, нині у Єліному живуть зо два десятки людей, є і переселенці, в тому числі з Маріуполя. Лишилися або навідуються, щоб годувати тварин. Живуть буквально на свій страх і ризик, адже снаряди можуть прилетіти в будь-який момент. Сирени немає. А на те, щоб знайти укриття є менше 15 секунд.
Транспорт тут не ходить. Дороги в жахливому стані. Тож, швидка сюди теж практично не добирається. Проте сюди досі приїздить фельдшерка. Раз на 3 дні - виїзна торгівля. Українські телеканали не ловлять, є радіо і подекуди мобільний зв‘язок. Село входить до Тур’янського старостинського округу. Громадський транспорт тут возить тільки до містечка Сновськ – центру ОТГ.
Місцеві кажуть: вовків не бояться, як того, що може прилетіти. Кривава трагедія 1 лютого досі болить.
61-річна Марія Пляскіна шукала спокій на Чернігівщині. Їй довелося переїхати у тихе і непримітне Єліне з Лисичанська, який згодом окупували росіяни.
Марія Пляскіна
Марія Миколаївна Пляскіна родом з Луганщини. Більшу частину життя працювала завідувачкою центрального складу нафтопереробного підприємства у Лисичанську. Коли вийшла на пенсію, захопилася вирощуванням квітів, обожнювала куховарити, виховувати онучок.
Навесні 2022, після початку повномасштабної війни, Марія з чоловіком Валерієм були змушені виїхати з Луганщини. Спершу перебралися до доньки в Київ, а згодом – у село Єліне на Чернігівщину, де донька разом з чоловіком років 7 тому придбала будинок.
Валерій Пляскін
Подружжя орендувало тут землю, займалося фермерством. Згодом бізнес закрили, а сюди приїжджали відпочивати. У сезон заготовляли лісові ягоди й розводили свиней на продаж. Вторгнення застало Юлію в Києві, де працював чоловік.
Її батьки поступово перебиралися на Чернігівщину: спочатку сам Валерій (Дідуля, як прозвали його домашні) з онучками, торік приїхала і дружина. Аби батькам легше було адаптуватися - донька з чоловіком подарували навіть бусик.
Усі односельчани описують родину як спокійну, роботящу. Валерій після того, як вийшов на пенсію (пропрацював шахтарем) - почав займатися ремонтами. Пані Марія дуже сумувала за домом у Лисичанську, за залишеним там дорогим кухонним процесором. Тож, аби їй було легше - Валерій подарував згодом і для будинку в Єліному точно такий же, згадує донька в інтерв‘ю «Громадському».
Та спокійного на Чернігівщині життя не вийшло. Брянські загарбники 1 лютого обстріляли Єліне. Тоді ж цілили вороги і у прикордонний населений пункт.
1 лютого над Єліним довго кружляли дрони і подружжя, підозрюючи, що невдовзі може початися обстріл, планували виїхати з села. Але не встигли. Сховалися в погребі.
Одна з мін залетіла у льох, де Марія ховалася з чоловіком Валерієм та сусідами Світланою Маховик, Сергієм Полянцевим і Василем Івановим. Із усіх людей вижив тільки Сергій Полянцев.
«Мама дуже сумувала за домом у Лисичанську, хотіла повернутися. Я розмовляла з батьками 1 лютого десь о 14.00 по відеозв’язку. Ми багато сміялися під час тієї розмови. Я казала, що ми приїдемо на мамин день народження 28 лютого. А через годину їх не стало», – сказала донька спільноті «Меморіал. Вбиті росією» Юлія Козловська.
Юлія Козловська
У Марії Пляскіної залишилися донька та онучки.
У загиблої Світлани Маховик залишилося двоє синів. Старший, Дмитро від першого шлюбу, служить в армії. Молодший, підліток Микита, живе з батьком Сергієм Полянцевим і з бабусею.
Світлана Маховик (фото з власного фб)
Світлана Маховик майже все життя прожила в Єліному. Вчилася у технікумі у Прилуках. Працювала на фермі. Потім - працювала в будинку культури. Згодом, тримала велике господарство, збирала ягоди та гриби у навколишніх лісах. За день могла принести до 50 кг чорниць. Здавала заготівельникам і з того жила.
33-річний Василь Іванов був другом родини Пляскіних. Допомагав їм по господарству. І останні хвилини життя теж був з ними…
В ніч на 2 березня російські війська зі своєї території вчергове обстріляли Єліне.
"Час Чернігівський" писав про обстріли:
- Росіяни стріляли із РСЗВ та мінометів: ситуація на кордоні на ранок 7 березня
- За минулий тиждень російська армія обстріляла 10 населених пунктів Чернігівщини – що відомо про втрати
- Хроніки вторгнення 28 лютого 2022 року: полонені росіяни та обстріл передмість Чернігова касетними снарядами
Фото: Громадське
