28 травня 38-річний електромонтер оперативно-виїзної бригади Ріпкинської дільниці Чернігівського РЕМ Максим Чередниченко знову виїхав на робочу зміну. Цього разу, на новій машині. Чому так? Бо попередня розлетілася на друзки, коли наїхала на міну. На щастя, люди, які були всередині авто - вціліли.
15 квітня о 5:50 машина оперативно-виїзної бригади «Чернігівобленерго» підірвалася на міні між селами Вербівка та Аткильня Добрянської ТГ. На щастя, і Максим Чередниченко, і його напарник електромонтер-водій Володимир Фещенко – залишились живими, повідомили у АТ «Чернігівобленерго».
«Відчуття поки що незрозумілі, – посміхається Максим Чередниченко. – Наче і страху немає, але хто знає, як воно буде безпосередньо на місцях виконання робіт. Бо, як би того не хотів, але й досі постійно згадуєш той день і аналізуєш. Ще тоді, коли ми тільки-но вибралися з палаючої машини і чекали на «швидку», усе прокручував в голові, як воно так сталося, що могли зробити по-іншому, що було б, якби машина впала на інший бік чи ми обоє втратили свідомість».
За 2 місяці до трагедії чоловік вже працював на цій ділянці. Щоправда, конкретно до того місця, де підірвалася машина, не дійшов буквально кількох прольотів лінії. Тоді хлопці приїжджали іншою машиною. Доїхали до місця призначення, увімкнули роз’єднувач і повернулися назад. Поряд лісівники валили дерева. Все було добре. Але у квітні все склалося інакше…
У лікарні в одній палаті з Максимом Чередніченком лежав військовий із третьою контузією, він розповідав, як на таких мінах підривалися його побратими.
«Я вкотре переконався, ми з Володимиром – справжні щасливчики!»
Лікарі діагностували у Максима мінно-вибухову травму, закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку та садна голови.
Наслідки мінно-вибухової травми він періодично відчуває і досі. Наче все добре, та час від часу починає різко дзвеніти та паморочитись у голові, однак, порівняно з тим, що могло б бути, то вже дрібниці.
Звісно, 15 квітня розділило життя Максима Чередниченка на «до» та «після».
«Дружина навіть у календарі цю дату відмітила. Другий день народження, ніяк інакше», – сміється він.
Однак незважаючи на все, що сталося, питання, чи виходити знову на роботу, в енергетика навіть не виникало.
«Енергетика – мій фах. Навчався я в Чернігівському державному механіко-технологічному технікумі. І ось уже 16 років працюю в АТ «Чернігівобленерго». Можна сказати, це у нас сімейне. Тато теж працював тут, в Ріпкинському РЕМі. Спочатку був електромонтером, потім – диспетчером. Усього цій роботі віддав 36 років, зараз уже на пенсії. Старший брат теж працює електромонтером Ріпкинської дільниці», – розповідає Максим.
Максим Чередниченко
Як і батькові, йому не раз пропонували змінити ризикову професію електромонтера на спокійнішу - диспетчера. Однак чоловік не погодився.
«То не моє, – зізнається енергетик. – Я люблю роботу електромонтера. Незважаючи на те, сніг надворі чи дощ, шквальний вітер чи гроза, готовий їхати на відновлення об’єктів у будь-який куточок дільниці. А це справжнє щастя, коли маєш змогу займатися тим, що тобі до душі», - зізнається він.
Його напарник Володимир Федченко поки ще відновлюється. Хоч його лікування трохи затяглося, бажання дарувати людям світло теж не зникло, чоловік хоче повернутися на роботу.
Джерело: «Чернігівобленерго»
"Час Чернігівський" писав про таке:
